Основи інвестиційного менеджменту

1.3. Класифікація та структура інвестицій

Для обліку, аналізу і підвищення ефективності інвестицій необхід­на їх науково обґрунтована класифікація як на макро— , так і на мікрорівні. Продумана та в науковому плані обґрунтована класифіка­ція інвестицій дозволяє не тільки грамотно їх враховувати, а й аналізу­вати рівень їх використання і на цій основі отримувати об’єктивну інформацію щодо розробки та реалізації ефективної інвестиційної політики.

Науковий та практичний інтерес становить класифікація інвес­тицій, яка наводиться в зарубіжній літературі та її узагальнення з ме­тою можливості використання у вітчизняній практиці [15]. Так, німець­кий професор Вайнріх запропонував таку класифікацію інвестицій: інвестиції в майно (матеріальні інвестиції) — в будівлі, споруди, устат­кування, запаси матеріалів; фінансові інвестиції — придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів (ЦП); нематеріальні інвестиції — на підготовку кадрів, дослідження та розробку новітніх технологій, ре­кламу.

В зарубіжній літературі наводиться класифікація портфельних інвестицій [14,15,24] за ознакою впливу на фірму та контролю за нею (акції цієї фірми придбані інвестором). На підставі цього всі портфельні інвестиції класифікуються на інвестиції, які:

1) мають суттєвий вплив (придбання понад 20%, але менш ніж 50% акцій, які мають право голосу);

2)  забезпечують контроль, якщо інвестор володіє понад 50% акцій з правом голосу;

3)  не дозволяють встановити контроль і несуттєво впливають (во­лодіння менш ніж 20% акцій з правом голосу);

4) забезпечують контроль при володінні понад 20%, але менш ніж 50% акцій материнської компанії та 100% акцій дочірньої компанії.

Така класифікація важлива для формування оптимальної струк­тури портфельних інвестицій на підприємстві.

На основі комбінаторного поняття інвестицій Ж. Перар [21] вид­іляє такі типи інвестицій:

1. для заміни або підтримання робочого стану обладнання;

2.   на розширення за допомогою збільшення виробничих потуж­ностей;

3. на розширення діяльності за допомогою створення нових видів продукції;

4.  на науково-дослідницькі роботи;

5. на просування товару та рекламу;

6. на участь у капіталі інших підприємств;

7.  обов’язкові інвестиції (на запобігання забрудненню навколиш­нього середовища, інвестиції в соціальну сферу та ін.);

8.   стратегічні інвестиції (інвестиції, пов’язані з поглинанням підприємств або розміщення капіталу за кордоном).

І.Бланк пропонує [7] найбільш комплексну класифікацію інвес­тицій (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Класифікація інвестицій за окремими ознаками

У науковій літературі наводяться й інші класифікації інвестицій. Усі ці класифікації мають право на життя як у практичному плані, так і в науковому. Вони дозволяють докладніше представити інвестиції та більш детально проводити аналіз з метою підвищення ефективності їх використання. Але в сучасних умовах цих класифікацій явно не до­сить.

Нижче наведена класифікація інвестицій, яка найбільш придатна

[14,15,24] для використання на підприємстві (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Класифікація інвестицій на підприємстві

Перевага наведеної класифікації перед іншими полягає в тому, що вона дає справжнє уявлення про мету підприємства щодо інвестицій та, за суттю, ця класифікація характеризує інвестиційний портфель підприємства. Оптимізація портфеля з мінімізацією ризику та макси- мізацією отримання економічної вигоди (збільшення капіталу та до­ходу) є однією з найважливіших проблем на підприємстві.

Ефективність використання інвестицій значною мірою залежить від їх структури. Під структурою інвестицій розуміють їх склад за ви­дами, напрямками використання та їх часткою у загальних інвестиці­ях. Розрізняють загальні та складові елементи структури інвестицій (рис. 1.5).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14  ... 175