Основи готельного менеджменту

Основи готельної справи

Історія готельної' справи

Історія найдавніших готелів

Від середніх віків до XIX століття

Розвиток готельної' справи в XIX-XX століттях

Сучасні міжнародні готельні ланцюги

Типи сучасних готелів

Основи гостинності

Історія готельної справи. Історія найдавніших готелів

Створення готелів пов’язане з історією виникнення потре­би в подорожах і поїздках, які здійснювалися людьми. Люди, які опинилися далеко від місць свого постійного проживання, мали піклуватися про забезпечення себе харчуванням, притул­ком і відпочинком.

Подорожі були пов’язані з ризиком, мандрівники йшли на нього не заради власного задоволення: купці розраховували дістати прибуток, прочан кликало в дорогу релігійне натхнен­ня, учених-дослідників — пізнання світу, розширення свого кру­гозору тощо. Туризм завжди впливав на розвиток готельної справи і, навпаки, від рівня готельної справи завжди залежав розвиток туризму.

У далекі часи Єгипет уже вважався не лише осередком па­м’яток культури, про що свідчать виявлені численні написи на пірамідах, залишені екскурсантами і туристами античності, але і лікувальним курортом. Ці потреби спонукали влади займати­ся спорудженням наметових містечок, павільйонів, усіляких будинків і споруд для подорожуючих, а також організацією їхнього харчування і побутового обслуговування. Накопичені знання і досвід спорудження об’єктів розміщення, зафіксовані в історії Древнього Єгипту, з успіхом використовувалися пізніше в спорудженні подібних об’єктів греками і римлянами.

Готелі в сучасному розумінні були відомі ще в часи Древ­ньої Греції. Споруджувалися вони поблизу місць, де відбували­ся громадські свята, поблизу численних храмів, як, наприклад, в Олімпії біля храму Афродіти й інших культових і курортних визначних пам’яток [71].

Мобільність населення в епоху античності була напрочуд високою. Такі події, як Олімпійські ігри, збирали атлетів, гля­дачів, а також торговців і ремісників (тобто споживачів і поста­чальників товарів і послуг) з усієї Древньої Греції. В околицях Олімпу будувалися споруди, павільйони для проживання в них атлетів, а також для організації всіляких побутових послуг. Олімпійські ігри були найвідомішим, але не єдиним видовищем

Древньої Греції (варто мати на увазі, що термін «ігри» в антич­ному світі мав більш широке значення, ніж у сучасному ро­зумінні, і включав у себе і театральну виставу, і змагання по­етів, співаків, музикантів, а також містерії для посвячених, тоб­то позначав поняття, аналогічне сучасним фестивалям культури і мистецтва).

Притулок у готелі надавався всім — бідному і багатому, знат­ному і простолюдинові. Збереглася, наприклад, звістка, що по­сольство афінян до царя Македонії Филипа Македонського (382-336 р. до н.е.) зупинялося в такому готелі [14].

Власник таверни в Древній Греції пропонував їжу, напої і нічліг. Вино було як домашнім, так і імпортним. До столу пода­вали сир з козячого молока, хліб з ячменя, капусту, горох, боби і сочевицю. Можна було спробувати також фіги й оливки.

Результати розкопок у південній частині Іраку підтверджу­ють, що вже у п’ятому тисячоріччі до нашої ери, тобто за 7000 років до наших днів, існували хани — місця тимчасового при­тулку людей. У нижніх поверхах хану частково розміщалися стійла, частину приміщень займав сам хазяїн зі своєю родиною, інші — пристосовані для постояльців. Хани були навіть трипо­верховими.

У законодавчих актах Кодексу царя Хамураппі зустрічають­ся правові норми, які дозволяють стверджувати, що готельна справа в той час, — майже 4000 років тому, у Вавилонії, була до­сить розвинутою. Держава невсипущо наглядала за діяльністю власників таверн. Наприклад, у випадку викриття розведення ними пива водою передбачалася страта [14].

У Римській імперії в зв’язку з розвинутою мережею транс­портних шляхів виникали повсюдно приватні постоялі двори і заїзди. Ці дороги призначалися в першу чергу для військових загонів, а також для збирачів податків, купців, окремих верств інтелігенції (художників, архітекторів, лікарів, музикантів і ак­торів). Істотною приналежністю цих доріг була мережа «пошто­вих станцій», де ті, хто подорожує з державною місією, могли змінювати коней або мулів, а також одержувати їжу і нічліг. На цих станціях можна було замовити послуги гіда, скласти марш­рут, одержати карту й опис визначних пам’яток. Недалеко від Рима, у морській гавані Остії, можна було замовити морську подорож. Через низький рівень обслуговування і комфорту в притулках (готелях) для подорожуючих («hospitium») зупиня­лися лише в тому випадку, коли була відсутня можливість зу­пинитися у знайомих або родичів. У притулках (готелях) того часу протікали дахи, але небезпечним було і саме проживання.

 

« Содержание


6  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я