Поведінський напрям оцінки якостей менеджера
Як реакція на обмеженість управлінського раціоналізму в системі управління персоналом організацій виник другий—поведінський напрям оцінки якостей керівників, оснований на залученні досягнень психології та соціології. Цей напрям розвивався паралельно з раціоналістичним і часто конфліктуючи з ним, впроваджувався у практику. Розвиток теорії систем, кібернетики, економіко- математичних методів для аналізу управлінських рішень, комп’ютеризація управління сприяли активному використанню в менеджменті системного підходу, основаного на внутрішній свободі залежно від конкретного ситуаційного стану поведінки людей.
Уже на початку 80-х років стає зрозумілим вся важливість організаційної культури як інтегруючого фактору усіх особливостей організації—і системного і поведінкового. З цих питань опубліковано багато праць по управлінню, створено систему професійного навчання менеджменту. У більшості з них центральною фігурою стає менеджер як професійний керівник, який має позитивні та негативні якості своєї діяльності.
Поведінковий напрям оцінки якостей працівників стає головним, тому що він спрямований на максимальне використання і розвиток потенціалу керівника організації.
У1982 р. англійські консультанти з управління М.Вудкок і Д.Френсіс видали книгу “Розкріпачений менеджер” з викладеними ідеями підвищення ефективності управління на основі самовдосконалення менеджерів як керівників організації.
Вони узагальнили зміст роботи працюючого менеджера і сформулювали одинадцять чітких факторів, які впливають на управлінську діяльність.
|
№ Пп |
Фактори |
Вимоги до особи, яка працює на посаді менеджера |
|
1. |
Стреси, тиск та невизначеність у більшості форм житія організації |
Здатність ефективно управляти собою і своїм часом |
|
2. |
Ерозія традиційних цінностей призвела до розлагодження особистих переконань і цінностей |
Здатність пояснити і уточнити свої особисті цінності |
|
3. |
Наявність широкої можливості вибору |
Чітко встановити як цілі роботи, що виконуються, так і власні цілі |
|
4. |
Організаційні системи не можуть забезпечити всі можливості для навчання, що необхідні для сучасного менеджера |
Кожний менеджер повинен сам турбуватись і підтримувати постійний власний розвиток |
|
5. |
Проблем стає все більше і вони все складніші, тоді як засоби їх рішення - часто більш обмежені |
Здібність вирішувати проблеми швидко і ефективно стає все більш важливою частиною управлінських навичок |
|
6. |
Постійна конкуренція за ринки збуту та прибутковість викликає необхідність висування нових ідей і пристосування |
Слід бути винахідливим та здатним гнучко реагувати на зміни ситуації |
|
7. |
Традиційні ієрархічні відносини ускладнюються |
Слід використовувати навички впливу на оточуючих, не використовуючи прямих наказів |
|
8. |
Багато традиційних шкіл та методів управління вичерпали свої можливості і не відповідають вимогам сьогодення і майбутнього |
Використовувати нові, більш сучасні управлінські методи, опановувати інші підходи до підлеглих |
|
9. |
Великі витрати і труднощі пов'язані з використанням найманих працівників. |
Слід краще використовувати людські ресурси. |
|
10. |
Зростання масштабів змін вимагає засвоєння нових навичок, розвитку нових підходів і боротьби з можливістю власного "старіння"
» следующая страница » |