Мікроекономіка

ТЕМА 11 ОЛІГОПОЛІСТИЧНА СТРУКТУРА РИНКУ       І ПІДПРИЄМСТВО

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЮ ТЕМУ, ВИ З'ЯСУЄТЕ:

•  що таке олігополія, її суть і поширення;

•  особливості олігополістичного ціноутворення;

• деякі теорії олігополістичної поведінки.

Олігополія — ринкова структура, що складається із невели­кої кількості фірм, деякі з яких мають великі розміри відносно розмірів ринку.

При олігополістичній конкуренції товари виробляють не­багато виробників. Є певні відмінності в якості продукції або вони зовсім відсутні. Невелика кількість продавців пояснюється тим, що новим претендентам важко ввійти у цю галузь вироб­ництва. Є ряд бар’єрів, що заважають проникненню нових кон­курентів на існуючий ринок: висока вартість виходу на ринок, патентний захист, обмеженість ресурсів.

Функціонування ринку в умовах олігополії передбачає ретель­не враховування дій конкуруючих фірм при визначенні ціни та обсягу випуску продукції.

Олігополіст, як правило, неохоче йде на зміну ціни, тому що це пов’язано із значними втратами. Зазвичай фірмі вигідно у разі зміни попиту змінювати обсяг виробництва, а не ціну. Компанії знають, що якщо вони знизять ціни, те ж саме зроблять конку­ренти, що дасть початок ціновій війні. Тоді, замість зростаючо­го обсягу продаж, що компенсує знижені ціни (як при доско­налій конкуренції), зниження цін призведе просто до зменшен­ня доходів. Тому олігополісти при визначенні цінової політики часто орієнтуються на лідерство у цінах, угоди та традиції.

Лідерство у цінах — це така практика, коли ведуча компа­нія галузі призначає свої ціни, а інші їх наслідують.

Угоди можуть таємно або явно укладатися двома або де­кількома крупними компаніями для встановлення фіксованих цін або розділу ринку. Законодавства більшості країн вважа­ють таку практику протизаконною.

Призначення цін або частки впливу на ринку може базу­ватися і довгий час на існуючому стані речей, що став уже тра­дицією. Іноді воно також розцінюється як незаконне, а в інших випадках така практика легальна.

Таким чином, на олігополістичному ринку фірми, які ма­ють великі частки у загальній кількості товару, що випускаєть­ся, здатні впливати на ціну товару, змінюючи його наявність на ринку.

Причину можливої негнучкості цін ілюструє модель лама­ної кривої попиту. За припущення, що олігополісти-суперни- ки не наслідуватимуть підвищення цін, крива попиту окремої фірми буде значно еластичнішою на ділянці, що розташована вище поточної ціни. Граничний дохід за поточної ціни різко зменшується (графічно це виглядає як розрив у лінії гранично­го доходу) і у фірми зникає стимул до зміни ціни навіть тоді, коли криві витрат зміщуються. Проте, ця модель не пояснює, що визначає поточну ціну.

Р “

Рис. 11.1. Модель ламаної кривої попиту

реженні постійними середніх змінних витрат. У довгостроко­вому періоді подібна стратегія фірми призвела б до значних утрат.

Оскільки реакцію суперників на можливу зміну цін фірмою-олігополістом важко передбачити, створити єдину модель олігополії не вдалося. Розроблено ряд моделей, що опи­сують конкретні господарські ситуації, які показують, як при олігополії здійснюється тенденція до зменшення прибутків внаслідок конкуренції.

Найбільш хрестоматійною є модель Курно, яка застосо­вується для дуопольного ринку (олігополістичний ринок, на якому працює дві фірми). У цій моделі дві фірми виробляють однорідну продукцію і продають її за ціною, яка залежить від одночасного вибору обсягів продукції кожною з фірм. Кожна окрема фірма вибирає свій обсяг продукції, розглядаючи обсяг продукції свого конкурента як фіксований.

Обсяг пропозиції однієї фірми визначається за правилом МС=МИ з урахуванням передбачуваної частки попиту, яка може належати іншій фірмі.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 48 49 50 51 52 5354 55 56 57 58  ... 76