Мікроекономіка

ТЕМА 6 ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЮ ТЕМУ, ВИ З'ЯСУЄТЕ:

• теорію виробництва;

• поняття і параметри виробничої функції;

• закон спадної продуктивності;

•  сутність сукупного, середнього і граничного продуктів ви­робництва;

• поняття ізокванти та її властивості;

• як визначається гранична норма технологічної заміни чин­ників;

• що таке ефект масштабу.

Попит і пропозиція спільно визначають кількість вироб­леного і проданого товару та його ціну. У попередніх темах ос­новну увагу було зосереджено на чинниках, що визначають попит. Дана ж тема передбачає більш глибоке вивчення чин­ників, що визначають пропозицію.

Як і при аналізі вибору споживача, особливу увагу буде приділено цілям виробників, а також перешкодам, що стоять на шляху до досягнення цих цілей.

Процес виробництва в мікросистемі розглядається як про­цес споживання ресурсів, результатом якого є випуск певної кількості продукції.

Виробничі відносини на мікрорівні — це передусім техно­логічні відносини. Вони визначаються не тільки технічною сто­роною процесу виробництва, але й інтелектуальними та фізич­ними можливостями персоналу фірми.

Технологія — це сукупність методів і практичних знань та на­вичок із виготовлення, зміни стану, властивостей напівфабри­катів, які здійснюються у процесі виробництва економічних благ.

Виробничий процес технологічно ефективний, якщо:

•   не існує жодного іншого способу, при якому для виробниц­тва даного обсягу продукції витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів при умові незбільшення інших видів ресурсів;

•    обсяг виробленої продукції є максимальним при вико­ристанні визначеної кількості ресурсів.

Оскільки ж ресурси платні, фірма, крім визначення найк­ращої технології, повинна зосередитись на пошуку економіч­но ефективного способу виробництва, щоб мінімізувати свої витрати.

Економічно ефективним способом виробництва заданої кількості продукції слід вважати такий спосіб, при якому дося­гається мінімізація альтернативної вартості витрат, що вико­ристовуються у процесі виробництва.

Залежність максимального обсягу продукту, що виробляєть­ся, від витрат факторів, які використовуються, називається ви­робничою функцією:

0 = кк,ь,М),

де 0 — максимальний обсяг продукту, який можливо ви­робити за даної технології і певних факторів виробництва;

К — витрати капіталу; Ь — витрати праці; М — витрати си­ровини, матеріалів.

Виробнича функція будується:

•   для певної технології;

•    може бути використана для визначення мінімальної кількості витрат для виробництва будь-якої кількості товарів.

Слід зауважити, що функція виробництва обумовлює тех­нічну ефективність.

Залежність обсягу продукції від змінного фактора у корот­костроковому періоді характеризують крива сукупного продук­ту та крива граничного продукту.

Сукупний продукт (ТР) — це загальна кількість вироблено­го продукту, яка збільшується із збільшенням використання змінного фактору.

Середній продукт (АТР) — це відношення сукупного продукту до кількості використаного у виробництві змінного фактора

АТР = ТР / х

Граничний продукт (МР) — це кількість додаткового про­дукту, одержана при використанні додаткової одиниці змінного ресурсу

МР = АТР / Ах

Середній продукт у точці свого максимуму дорівнює гра­ничному продукту змінного фактору.

-20 ---------------------------- —-------------------- ——                                                    0123456789 10 Ь Рис. 6.1. Графіки сукупного, середнього та граничного продуктів у короткому періоді

Існує певна межа зростання обсягу виробництва при збільшенні одного фактора, в той час як інші фактори залиша­ються сталими.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 24 25 26 27 28 2930 31 32 33 34  ... 76