Мікроекономіка

ТЕМА 4 КОРИСНІСТЬ ТОВАРУ І РІВНОВАГА СПОЖИВАЧА

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЮ ТЕМУ, ВИ З'ЯСУЄТЕ:

•    сутність корисності як економічної категорії (кількісний підхід);

•  поняття сукупної та граничної корисності;

•  закон граничної корисності;

•  поняття функції корисності;

•   як визначити максимізацю корисності споживача або спо­живчу рівновагу.

Подальший розгляд найважливішого елемента ринкового механізму, яким є попит, передбачає: більш глибоке пояснен­ня закону попиту; узагальнення попиту індивідуальних спожи­вачів; побудову економічної моделі споживчої поведінки.

Теорія поведінки споживача пояснює, чому крива попиту має від’ємний нахил (нахил униз) і чому споживачі обирають для споживання саме ті, а не інші товари та послуги.

Теорія споживацького вибору заснована на припущенні, що споживачі поводяться раціонально, намагаючись максимі- зувати задоволення своїх потреб у процесі купівлі та споживан­ня товарів і послуг у певному їх сполученні.

Головним чинником споживчого вибору є корисність того чи іншого товару.

Корисність — це те задоволення, або виконання запитів, яке отримують люди від споживання товарів або користування по­слугами.

Засобом досягнення мети споживача є максимізація корис­ності — максимізація задоволення або виконання запитів, яке отримують люди від споживання товарів або користування по­слугами.

Виділяють два основних підходи до визначення корисності:

•     кількісний (кардиналістський) — мова йде про тради­ційну версію теорії споживчого вибору;

•    порядковий (ординалістський).

Основні форми корисності:

•     сукупна корисність — загальна корисність, що отримується у результаті споживання товарів або користування послугами;

•      гранична корисність — додаткова корисність, що отри­мується від споживання кожної наступної одиниці блага за інших рівних умов.

Якщо ми припустимо, що благо поділене на нескінченно малі частинки, то функціональну залежність між обсягом бла­га і корисністю можна відобразити на графіку за допомогою множини точок, які створюють безперервну лінію. У цьому випадку гранична корисність є похідною функції сукупної ко­рисності.

Якщо ти = і(0), то ми = а(ти) / а(0).

Взаємозв’язок між кількістю блага, що споживається, і сту­пенем задоволення від споживання кожної додаткової одиниці блага відображає закон спадної граничної корисності.

Закон стверджує: із ростом кількості блага, що споживаєть­ся, загальна корисність від споживання зростає, але у все меншій пропорції, а гранична корисність (додаткова ко­рисність) від споживання додаткової одиниці деякого блага буде скорочуватись.

При досягненні максимуму сукупної корисності гранична корисність дорівнює нулю. Це означає, що потреба у даному про­дукті повністю задоволена.

Таким чином, спад корисності пояснюється зниженням інтенсивності потреби у міру її задоволення і відображається на графіку у від’ємному нахилі кривої граничної корисності і в поступовому зменшенні кута нахилу кривої сукупної корис­ності.

Чим більшою кількістю блага ми володіємо, тим меншу цінність для нас має кожна додаткова одиниця.

Далі доцільно зупинитися більш детально на особливос­тях споживчого вибору.

0               1 2 3 4 5 б

Рис. 4.1. Залежність сукупної та граничної корисності блага

Чим більшою кількістю блага ми володіємо, тим меншу цінність для нас має кожна додаткова одиниця.

Далі доцільно зупинитися більш детально на особливос­тях споживчого вибору.

Споживчий вибір являє собою вибір комбінації благ, яка принесе найбільш можливу корисність, із двох або більшої кількості благ.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 15 16 17 18 19 2021 22 23 24 25  ... 76