Середовище розвитку міжнародних економічних відносин
Міжнародні економічні відносини являють собою широкий комплекс торгових, виробничих, науково-технічних, фінансових зв’язків між державами, що сприяють обміну економічними ресурсами.
Економічні відносини між країнами мають давнє походження. Ще в епоху рабовласництва Древній Єгипет, Греція, Рим мали торгові зв’язки з іншими країнами.
Першою світовою імперією була Римська імперія, яка характеризувалася цілісністю економічних відносин. Рим, як світова економічна держава, поєднував у собі практично всі елементи і комуністичної общини, і рабовласництва, і зрілого феодалізму, і класичного абсолютизму, і недоторканість приватної власності — принципу, який закріпився при капіталізмі в XVI11-XIX ст.
Варто зазначити, що багато норм основ громадянських правовідносин Римської імперії діють у сучасних країнах майже без змін (у Кодекс Наполеона ввійшли цілі статті з Римського права, кодексу Юстиніана).
Перехід до нового типу міжнародних господарських зв’язків став визначатись уже з XIV- поч. XV ст., тобто ще в епоху середньовіччя. У середні віки активну торгівлю вели Генуя, Венеція, Великий Новгород тощо. І хоч обсяги торгівлі були невеликі, проте вона відігравала неабияку роль у господарському житті, оскільки країни переважно обмінювались дорогоцінними металами, предметами розкоші, прянощами, продукцією сільського господарства.
Саме в середні віки зовнішній ринок і зовнішня торгівля для європейських країн стали набувати особливо важливого значення. У зовнішній торгівлі домінував господарський елемент, який супроводжувався політико-економічним (у формах митного оподаткування) і військовим (озброєне загарбання чужих держав, колоній) аспектами.
Але зовнішня торгівля відігравала ще обмежену роль у господарському житті держави. Зростаюче ж значення міжнародних економічних відносин було пов’язане з формуванням і розвитком промисловості, машинної індустрії. Виникнення нових галузей і видів виробництва,
збільшення продуктивності праці розширили можливості вивозу і продажу за кордон значної частини виробленої продукції. Водночас, поява транспортних засобів дала змогу перевозити товари на значні відстані й у великих кількостях. Усе це сприяло зародженню й інтенсивному розвитку міжнародної торгівлі, розширенню економічних зв’язків.
У ХІУ-ХУІІ ст. становлення мануфактурного виробництва вимагало суттєвого розширення ринків збуту та забезпечення стійкого надходження сировини, в тому числі й імпортної. У зв’язку з цим торговельні зв’язки різних країн якісно змінились: із другорядних, дріб’язкових національних відтворювальних процесів вони перетворились у суттєвий фактор, забезпечуючи міжнародний поділ праці і впливаючи на виробничу й експортну спеціалізацію країн-учасниць.
Спочатку епіцентрами такого поділу праці були лише технічно передові для свого часу держави. Згодом національні економіки створили специфічну об’єднану сферу — світову економіку або світове господарство, яке обмежувалося порівняно вузьким колом країн, що брали участь у поділі праці. З поширенням мануфактурного, а пізніше індустріального виробництва розширилися межі світового господарства, яке до кінця XIX ст. досягло глобальних масштабів.
У XX ст. екстенсивний розвиток інтернаціоналізації господарського життя на базі торгівлі був доповнений вивозом позичкового і виробничого капіталів. Це призвело до формування транснаціональних корпорацій, у результаті чого почали складатися міжнародні виробничо- коопераційні зв’язки. Виник міжнародний ринок капіталів.
Розвиток міжнародних економічних відносин значною мірою залежить від характеру світової валютної системи і дієвості функціонування її інститутів. На місці світової валютної системи, яка зазнала краху в 1914 р., виникли нові, досить складні валютні відносини, за допомогою яких координувалися дії урядів і центробанків країн-учасниць. Інтернаціоналізація господарського життя стала на шлях інтенсифікації. Вже до середини XX ст. ці й інші фактори надали світовому господарству досі небачену внутрішню взаємозв’язаність і взаємозалежність. І все ж національні господарства (великі і малі) залишалися досить автономними суб’єктами міжнародних економічних відносин, а їх розвиток визначався переважно внутрішніми факторами.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9 10 11 12 ... 169