Цікаво у зв' язку з наведеним вище зазначити, що конфуціанство залишило собі щось схоже на "запасний вихід", заготовлений на випадок, якщо якийсь конкрет-
ний правитель, імператор чи чиновник на практиці виявлявся не надто ідеальним і "божественним". Йдеться про так зване "виправлення імен" (чжен мин)
- ще один важливий компонент теорії Конфуція.
Пояснюючи одному зі своїх учнів зміст "виправлення імен", Конфуцій сказав (13-3): "Якщо імена не виправлені, то слова не узгоджуються [із реальним станом справ]. Якщо ж слова не узгоджуються [із реальним станом справ], то справи не завершуються. Якщо справи не завершуються, то ритуал і музика занепадають. Якщо ритуал і музика занепадають, то страти і покарання стають несправедливими. Якщо страти і покарання стають несправедливими, то народ не знає як поворушити рукою або ногою" [9, с. 297].
Виникнення економічних, соціальних та політичних проблем розцінювалося конфуціанцями як наслідок певної плутанини і порушення встановленого Небом порядку: люди знаходяться не на своїх місцях, займаються не своїми справами і обіймають посади, для яких у них немає здібностей і потрібних компетенцій. Вихід із такої ситуації по-конфуціанськи простий: "потрібно все і всіх повернути на місця", тобто " виправити імена", забезпечити для кожного заняття, що відповідає його здібностям і можливостям. Самі ж інститути державної влади при цьому залишалися непорушними і такими ж "божественними".
На відміну від, наприклад, християнства, згідно з
постулатами якого перед Богом усі рівні, конфуціанство обстоює групову етику і
розподіл обов' язків, що
підтримують і зміцнюють ієрархічний характер суспільства. Ментально
зафіксована ієрархічність суспільства надає йому додаткову ступінь економічної
резистентності щодо зовнішніх шоків та макроекономічних впливів. Можливо, саме
ця обставина і пояснює той факт, чому китайська економіка відносно легше
перенесла останню світову економічну кризу. Сформовані в такий спосіб культура
та система особистісних і колективних поведінкових пріоритетів у суспільстві
сукупно створюють відповідну альтернативу: економіка
може функціонувати та бути ефективною і без демократичних інститутів та
свобод, властивих для американо-європейської економічної традиції та
субкультури.
Друга конфуціанська альтернатива: нерівність без конкуренції. Перша в конфуціанстві не розглядалася і фактично не була наслідком другої. Нерівність -певний прояв природного і непорушного порядку. Конкуренція видається послідовникам конфуціанства абсурдною і такою, що суперечить природно-космічній гармонії. Успіхи і неуспіхи (падіння) людини - насамперед наслідок доцільного божественного втручання. У "Бесідах і судженнях" (3-7) недвозначно сказано: "Учитель сказав: "У шляхетного чоловіка нема [підстав] вступати у змагання. Це необхідно йому хіба що при стрільбі з лука!" [9, с. 224]. Слід визнати, що конкуренція в принципі є формою достатньо агресивної і асоціальної взаємодії суб' єктів економічних відносин. Конфуціанство обґрунтовує свою модель економічної взаємодії, що помітно відрізняється від традиційної для економіки ринкового типу. У тому ж фундаментальному творі (6-27) йдеться про так званий "принцип золотої середини", розвинутий і деталізований у вже згаданому також канонічному творі "Чжун юн". "Золота середина" - гуманізований варіант відповіді конфуціанства на питання про способи та механізми взаємодії суб'єктів економічних (/' не тільки - К.В.) відносин. Вже у першому чжані "Чжун юн" сказано: "Середина - це великий принцип для всього
світу; гармонія - це велике Тао для всесвіту" [11, с. 7]. Другий чжан того ж твору визначає "принцип серединності" як визначальний принцип мудрості правителя: "Чіузі вчить, що мудрець завжди дотримується середини і постійності, а прості смертні чинять протилежне середині та постійності" [11, с. 7]. У 9 чжані "Чжун юн" знаходимо більш детальну характеристику
» следующая страница »
1 ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12