Конфуціанство і сучасна економіка зв'язки, паралелі, суперечності

Конфуціанство робить сильний акцент на етичній системі особистісних ціннос­тей. Усе інше - похідне і другорядне, таке, що спроможне цілком самостійно, спираю­чись на "етичний фундамент", прийти в стан рівноваги та порядку. Повною мірою це стосується державних справ і економіки. Навіщо людині перейматися державними та економічними проблемами, якщо вони самостійно прийдуть до стану процвітання та гармонії після того, як народ впорядкує свою поведінку та систему цінностей?

Сучасний погляд на таку систему економічних уявлень Конфуція та його по­слідовників дозволяє сприймати його як філософа, котрий мимоволі частково спові­дував принципи, що лежать в основі сучасної вільної економіки ринкового типу. І хо­ча між Конфуцієм і А.Смітом (1723-1790 рр.) - ціла хронологічно-історична прірва, від конфуціанської "державної етики" до Смітового "принципу невидимої руки" від­стань значно коротша. Викладене вище наштовхує на припущення що конфуціанська економічна конструкція, сприймаючи багато з того, що можна назвати ринковою іде­ологією, водночас відкидає сам внутрішній механізм такої системи.

У загальному контексті нашого предметного наукового інтересу доречно нага­дати, що двома фундаментальними компонентами конструкції традиційної капіталі­стичної економіки є:

• демократичність і свобода у суспільстві;

• конкурентний механізм взаємодії.

У який же спосіб конфуціанська світоглядна концепція розв'язує цю інститу-ційну проблему економіки і які пропонує альтернативи?

Перша конфуціанська альтернатива: воля Неба. Дивний і алогічний, із точки зору сучасного європейця чи американця, симбіоз капіталістичного і комуністичного в економіці сучасного Китаю значною мірою завдячує саме конфуціанству. Фаталізо-ване обожнювання правителів пропагував саме Конфуцій та його послідовники. Непо­рушна і зовсім недемократична модель державного устрою ґрунтується на унікальній божественній і тому такій стійкій компоненті державного механізму. Син Неба, - імпе­ратор, правитель, - був земним втіленням божественного начала. Ще в епоху раннього конфуціанства була сформульована так звана концепція "небесного мандату", або "мандату на правління". Це свого роду дозвіл на земне імператорське правління, який Небо дає найбільш достойному з людей. Природа такої влади священна, а її носій наді­ляється "де" - "благою силою", "благодаттю". Імператорські доми і династії таким чи­ном заволодівали своєрідною монополією на зв' язок із Небом. Тисячоліттями культи­вована філософія стосунків народу та інститутів державної влади залишила, на нашу думку, помітний слід і в сьогоднішній ментальності китайського суспільства. Хоча конфуціанство вже близько ста років і не є офіційно-державницькою ідеологією китай­ського суспільства, воно, поза сумнівом, має сильні інерційні впливи і понині: несуміс­не у теоретичній площині чудово співіснує і поєднується в економічній практиці су­часного Китаю. Своєрідна тінь "небесного мандата" протягом тисячі років поступово перекочовувала від одних інститутів державної влади до інших, надаючи їм політично­го імунітету та, фактично, гарантії непорушності авторитету спочатку імператорським династіям, а сьогодні - комуністичній партії Китаю.

Механізм державного управління повинен ґрунтуватися, на думку конфуціан­ців, на чітко і непорушно субординованих стосунках правителя ("батька народу") і його підданих ("дітей"). Така субординація - частина природного порядку, форма його прояву. Діти не можуть і не повинні займати місце батька. Ритуалізований, тра­диційний природний порядок - ефективна альтернатива недосконалим і суб' єктив-ним законам, що створюються людьми і можуть бути продуктами помилок чи пога­них амбіцій останніх. Ритуал як концепція конфуціанського порядку взагалі є одним із наріжних каменів цієї філософсько-етичної системи. Він існує, на думку Конфуція, незалежно від бажання людини і є не стільки набором правил придуманих нею, скільки проявом загального, об' єктивного і визначеного Небом порядку речей і відносин між людьми. Цікаво відзначити, що кількість лише придворних ритуальних обрядів за часів Конфуція становила кілька сотень! "Історичні записки" [12] Сима Цяня (145 або 135 - біля 86 р. до н.е.) містять опис одного епізоду за участю Конфуція, стосовно якого історики сперечаються й досі. Йдеться про те, що в 499 р. до н.е. Конфуція за­просили як знавця древнього Ритуалу на одну дипломатичну зустріч. Вона проходила явно з порушенням ритуальної процедури, передбаченої для такого випадку і тоді, нібито з ініціативи Конфуція, акторів-порушників Ритуалу було страчено! Не вдаю­чись до оцінки історичної і фактичної достовірності цієї події, відзначимо лише, що вона уже за фактом наявності її у згаданому авторитетному, хоча й не канонічному документі, посвідчує абсолютну унікальність Ритуалу як інституту у системі конфу-ціанського вчення. Формалізований у ритуалі через поведінкові норми атрибут кон­фуціанства поступово перетворив його в надпотужну соціально-економічну та полі­тичну доктрину китайського суспільства.

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9 10 11 12