шу).
П'ятикнижжя або У-Цзін
(кит. трад. піньінь Wйjïng) - загальна назва для наступних п'яти конфуціанських книг, що мають статус канонічних: І-Цзін - (кит. трад. ШШ) -
Книга Змін, що викладає особливу систему ворожіння, котра доповнена пізніше
коментарями у формі так званих "десяти крил", і описує космогонічну
систему древніх китайців; Ші-Цзін (кит. трад. іІШ)
- книга гімнів і пісень; Шу-Цзін
(кит.
трад. - Книга записаних переказів - епічний твір, який містить легенди про
утворення китайського народу та його древню історію,
викладені ритмічною прозою; Лі-Цзі (кит. трад. 41ЛБ) -
"Записки про досконалий порядок речей, правління та обрядів", які
регламентують суспільні відносини, релігійні обряди, ідеальні, з конфу-ціанської точки зору, системи правління древніх
китайських царів, питання древнього
календаря тощо; Чунь-Цю (кит. трад. ШШ) - літопис князівства Лу, складений нібито
самим Чіузі
, що містить не стільки виклад власне самих подій, скільки їхні вкрай лаконічні оцінки з позиції конфуціанської політичної моралі. У свою чергу, Чотири-
книжжя
або Си шу
(кит. трад. Н*, піньінь 5Ї $кіІЇ) -
зведення канонічних текстів, визначених ще в XII ст. як основа конфуціанства,
що включає: Лунь Юй (кит. трад.
МЩ) - "Бесіди і судження" -
головна книга конфуціанства складена учнями Конфу-ція,
що містить розповіді про нього, його висловлювання та діалоги; Менцзи (кит. трад. ш?)
- записи бесід і міркувань філософа Мен-цзи
щодо політики, філософії, моралі, освіти та відомостей про його особисту
діяльність; дві глави Лі Цзи (кит. трад. їнІВ -
"Трактат про правила поведінки"), що зазвичай розглядаються як самостійні
трактати ("Да сюе"
("Велике вчення") та "Чжун юн" ("Вчення про середину")). Саме ці
канонічні джерела і є предметом нашої економічної аналітики.
Про те, що конфуціанство слід розцінювати як визначальну детермінанту
соціально-економічного поступу китайського суспільства можуть свідчити два об' єктивні і незаперечні
аргументи. По-перше, з точки зору тривалості дії цей фактор є надзвичайно
впливовим, стійким і таким, що має кількатисячолітню
"інерцію" власного впливу, адже історія конфуціанства є чи не
найдревнішою з-поміж усіх найпоширеніших світових релігій
. По-друге, фактично весь період власного генезису, за невеликим і
уже заданим вище винятком, конфуціанство мало статус державної релігії. Про
високий державницький статус конфуціанства говорить у своїй славнозвісній
"Ілюстрованій історії релігій" [6, с. 31, 39] авторитетний
голландський богослов, філософ та дослідник релігії П'єр Даніель Шантепі де ля Соссей (1848-1920
рр.). Натомість, більшість інших найпоширеніших релігій світу (християнство,
іслам, юдаїзм, буддизм, індуїзм), з огляду на їхні аналогічні характеристики,
поступаються конфуціанству: вони або молодші з історичної точки зору, або не
мали чи не мають досі державного статусу в більшості країн свого поширення.
Змістовно-лінгвістичний аналіз канонічних текстів конфуціанства виявляє, що вони містять достатньо обмежену кількість прямих апеляцій до базових економічних категорій. Зокрема, у "Бесідах і судженнях" [7] лише 14 разів згадується про багатство, 11 - про бідність, кілька разів дається розгорнута характеристика змісту та принципів
економічної політики держави, один раз - про проблеми економії витрат і жодного -про податки, заробітну плату, золото, срібло чи гроші загалом. Про боргові зобов' язання у згаданому канонічному джерелі йдеться лише у філософсько-етичному, а не економічному контексті. Натомість, там же знаходимо понад 60 згадувань про шляхетного (благородного, досконалого) чоловіка, понад 70 разів - про проблеми змісту та форм ритуалу.
Для порівняння. Аналогічний аналіз Святого Письма дає
досить переконливі свідчення того, наскільки економіка є актуальнішою для
християнства на рівні базових дефініцій. Ось статистика
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9 10 11 12