Міжнародні відносини 1945-1975 років

Вплив другого періоду деколонізації на міжнародні відносини

Нарада в Коломбо

За перший період деколонізації (1945—1955 рр.) від колоніального гніту зуміла звільнитись більшість азіатських країн та деяких арабсь­ких країн Африки

. В наступний, другий період (1955-1965 рр.) націо­нально-визвольна боротьба з локальної перетворилась на глобальну, поширилась майже на всі країни Африки. Спроба урядів країн-метро- полій придушити боротьбу колоніальних народів збройною силою хоч і коштувала народам колоній величезних жертв, колонізаторам успіху не принесла. Колонізатори зіткнулись з організованим політичним опором, який ставив їх перед дилемою обрання нового, більш ефек­тивного методу збереження якщо не повного свого панування в коло­ніях, то принаймні свого «особливого впливу» там. Методи ці були різними: Великобританія використала для цього Британську співдружність (тепер це вже стала просто Співдружність). У Франції де-Голль, переконавшись у неможливості зберегти колоніальну імпе­рію методом застосування сили, оголосив колонії «заморськими те­риторіями Франції»

 і т. ін.

Але попри все колонії здобували державну незалежність, перетво­рювались на юридично повноправних суб’єктів міжнародних відно­син і могли самостійно обирати шляхи свого подальшого розвитку — «правого» чи «лівого». А тривале перебування в колоніальній залеж­ності залишило у колоніальних народів негативне ставлення до ко-

лишніх колонізаторів. І те, що Радянський Союз постійно виступав проти колоніалізму, створювало для країн Заходу загрозу переходу країн «третього світу» — так з рештою стали називати країни Азії, Аф­рики та Латинської Америки, які завоювали національну незалежність

—на шлях «лівого» розвитку. Проблема боротьби між Заходом і Схо­дом за країни «третього світу» стала займати основне місце в міжна­родних відносинах.

Країни, що звільнились від колоніалізму, тяглися до спілкування між собою. Однією з помітних зустрічей була нарада прем’єр-міністрів п’яти значних азіатських країн — Індії, Пакистану, Бірми, Індонезії та Цейлону, яка відбулась 28 квітня — 2 травня 1954р. в Коломбо (Цейлон). Обговорювалось досить актуальне на той час питання про Індокитай, а також про підготовку до скликання широкої конференції країн Азії та Африки для обговорення найбільш важливих для них проблем.

Нова зустріч «країн Коломбо», як стали іменувати п’ятірку назва­них держав, відбулась в Богорі (Індокитай, неподалік від Джакарти) 28—29 грудня того ж року у зв’язку із підписанням угоди про створення блоку СЕАТО. З п’яти «країн Коломбо» чотири (всі окрім Пакистану) утримались від участі в цьому військово-політичному блоці, куди вхо­дили такі великі західні держави— колонізатори як США, Великобри­танія та Франція — останні нещодавно запекло боролись за збережен­ня колоніалізму. Це підштовхувало «країни Коломбо» до скликання вищезгаданої азіатсько-афиканської загальної конференції, і вона відбулась в Бандунзі.

Бандунзька конференція 1955 р.

18—24 квітня 1955р. в Бандунзі (Індонезія) відбулась конференція 29 держав: Азії (23 держави) та Африки (6держав)

. Конференція рішуче засудила колоніалізм та расову сегрегацію, накреслила практичні за­ходи подальшої боротьби проти колоніалізму. Велика увага приділя­лась виробленню програми незалежного розвитку і взаємодії країн Азії та Африки. Заключне комюніке конференції містило узгоджену плат­форму, спрямовану проти колоніалізму та імперіалізму. Було прийня­то Декларацію щодо сприяння загальному миру та співробітництву,

яка пропагувала ідею мирного співіснування держав з різними по­літичними системами.

Були сформульовані 10 принципів мирного співіснування, які роз­ширювали п’ять попередніх принципів мирного співіснування («пан­ча шила»), проголошених в угоді між КНР та Індією про торгівлю і зв’язки з Тибетом:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 85 86 87 88 89 9091 92 93 94 95  ... 187