РОЗДІЛ 1 Друга світова війна як передумова виникнення ялтинсько-потсдамської системи післявоєнного устрою світу
Все глибше йде в історію друга світова війна, все менше залишається людей, які своєю кров’ю і потом вибороли Велику Перемогу. Все менше світові політики згадують про ту війну, бо багатьом з них хотілося б забути про її хід, про те, якими нелюдськими зусиллями здобували Об’єднані нації, особливо народи Радянського Союзу, цю Перемогу. В сучасному світі, де сьогодні офіційно залишилась одна супердержава, — Сполучені Штати Америки, яка нехтує ґрунтовними засадами міжнародного права і намагається створити Pax Americana, багато кому система, створена в наслідок другої світової війни, ялтинсько-потсдамська система, здається несправедливою, незаконною. Багато сучасних істориків звинувачують Черчілля і Рузвельта в нездатності відвернути створення такої системи. Але ці величезні історичні постаті могли створити лише те, що вони зробили. В ті часи могло бути лише те, що відбулось. Радянський Союз, який незважаючи на прорахунки Сталіна, за рахунок величезних жертв радянських людей, «випустив кишки гітлерівській армії» (слова Черчілля), відіграв головну роль у перемозі в другій світовій війні і діяв за своїм уявленням про те, «что такое хорошо, и что такое плохо». Так і виникла ялтинсько-потсдамська система.
Підготовка війни
Напередодні другої світової війни в світі існувало три центри сили: великі буржуазно-демократичні держави — Англія, Франція і США
(остання додержувалась «ізоляціонізму»); СРСР і країни фашистсько-мілітаристського блоку — гітлерівська Німеччина, фашистська Італія та мілітаристська Японія. Ступінь їх готовності до війни була різною: перші фактично не готувались до війни і не були зв’язані між собою ніякими союзницькими угодами; СРСР готувався до війни, але робив це вкрай невдало і на початок війни виявився до неї не готовим; фашистсько-мілітаристський блок завершив своє формування 27 вересня 1940 р., підписавши Берлінський військово-політичний троїстий пакт, до якого згодом приєдналися Угорщина, Румунія, Болгарія і Словаччина (сателіти) і союзником якого у війні проти СРСР стала Фінляндія, і до війни був повністю готовий.
Ставлення урядів Англії і Франції до гітлерівських планів загарбницької війни було спочатку спокійно-поблажливим: вони здійснювали так звану «політику умиротворення» Гітлера, яка дала тому можливість без будь-якого опору з боку Заходу захопити Австрію та Че- хословаччину (вересень 1938 — березень 1939 рр.). СРСР розцінював це як політику спрямування гітлерівської агресії на схід, проти СРСР. Тобто, бачив у цьому для себе загрозу об’єднання проти нього двох існуючих центрів сили.
Після того, як виникла загроза захоплення Гітлером ще й Польщі (початок 1939 р.), уряди Англії і Франції за порадою президента США Ф. Рузвельта розпочали з СРСР переговори про спільний опір Гітлеру у загарбанні цієї країни (хоча польський уряд проводив тоді відносно СРСР вкрай ворожу політику). Проте поведінка британських і французьких переговірників викликала у радянської сторони незадоволення їх нерішучістю і застережливістю. Цим і скористався Гітлер, запропонувавши Радянському Союзу в імперативній формі укласти радянсько-німецький договір про ненапад. Умови договору здавались радянській стороні вигідними: якщо англо-французи не тільки не обіцяли Радянському Союзу жодних пільг за війну з Німеччиною на захист Польщі, але навіть не гарантували Радянському Союзу допомогу у цій війні, то Гітлер передбачав секретним протоколом за радянський нейтралітет перехід до СРСР Західної України і Західної Білорусії, а також прибалтійських країн. 23 серпня 1939 р. «пакт Молотова — Ріббентропа» був підписаний і цим фактично встановлювались дружні відносини між Німеччиною та СРСР, Гітлером і Сталіним. Це було фактично об’єднання двох центрів сили проти одного — буржуазно- демократичних держав заходу.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9 10 11 12 ... 187