КОРОТКА ПЕРЕДМОВА
Учбовий курс «Міжнародні відносини 1945-1975 рр.» не може вважатись методологічно повністю обгрунтованим. Якщо його початкова віха — кінець другої світової війни є незаперечною, то завершальна — Хельсінкська нарада з безпеки та співробітництва в Європі 1973—1975 рр. не може вважатись повністю переконливою. Надії на те, що ця нарада покладе край «холодній війні» чи, принаймні, сприяє істотному пом’якшенню напруження у біполярному світі, не виправдались, визначальною подією ця нарада не стала. Сьогодні методологічно обґрунтованим був би розподіл післявоєнних міжнародних відносин на таких два учбових курси: «Міжнародні відносини 1945—1991 рр.» і «Міжнародні відносини 1991 — до сьогодення». Проте надмірна хронологічна нерівність поки що спонукає фахівців утримуватись від вказаної періодизації і дотримуватись розподілу на два приблизно хронологічно рівних учбових курси: «Міжнародні відносини 1945—1975 рр.» і «Міжнародні відносини 1975 — до сьогодення».
Щодо змісту, то курс «Міжнародні відносини 1945—1975 рр.» є дуже складним, насиченим величезною кількістю важливих міжнародних подій. Це період створення і функціонування ялтинсько-потсдамської системи післявоєнного устрою світу, розмежування світу на дві біполярні політико-економічні системи Захід — Схід, кожна з яких очолюється супердержавою — перша Сполученими Штатами Америки, друга — Радянським Союзом. В цей період напруження між ними набувають інколи ультра небезпечного характеру і загрожують виникненням третьої світової війни. Але разом з цим розуміння обома сторонами смертельної небезпеки такої війни для людства спонукають їх знаходити компроміси заради її відвернення. Парадоксально, але обопільна велич небезпеки сприяла цьому.
З іншого боку, це період величезних змін у світі — розпаду світової колоніальної системи, виникнення величезної кількості нових суверенних держав, держав «третього світу», ще слабко розвинутих, з не- визначеною зовнішньополітичною орієнтацією, за залучення яких до свого «табору» точилась боротьба між Заходом і Сходом. Одночасно з’явилась проблема взаємовідносин розвинутих «багатих» держав (Північ) слабкорозвинутими «бідними» країнами «третього світу» (Південь), що також позначалось на розвитку міжнародних відносин.
Нарешті кілька слів «нестандартних». Історія науки цікава, і викладати її треба намагатись так, щоб слухачам було цікаво. Післявоєнні міжнародні відносини, (а це — хоч майже сьогодення, але вже й історія) — предмет, не дивлячись на його складність, особливо цікавий. Тому автори намагались уникати розповсюдженої в радянські часи політичної риторики, де нема місця діяльності людей — сама політика. В міжнародних відносинах люди — державні діячі, дипломати та інші особи відіграють чималу, а інколи й вирішальну роль. Насичити наскільки це можливо курс діяльністю дійових осіб, показати їх вплив на розвиток подій, уникати нав’язливого соціологізму було метою авторів.
Книжка виходила поступово. Спочатку для студентів було видано брошури з викладенням курсу. Коли через певний час студенти продемонстрували на екзаменах різних рівнів досить високі знання, було вирішено випустити дане видання. Автори свідомо зробили його максимально стислим і оздобили необхідним допоміжним учбовим матеріалом.
Особливістю курсів «Міжнародних відносин» сучасного періоду є те, що опанування ними вимагає знання історії провідних країн світу в новітні часи і розуміння логіки розвитку міжнародних подій, які не є спонтанними, як це часто-густо буває в історії, а є результатом закономірної взаємодії зовнішніх політик сучасних держав світу, вироблених відповідними урядами. Тільки розуміння мети дій цих урядів може дати ключ до розуміння розвитку міжнародних відносин. Вивчати міжнародні відносини без цього складно.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 187