Американська війна в Індокитаї і складнощі радянсько-американських відносин
Початок американської війни у В’єтнамі
В’єтнамська проблема була «болем американського уряду» з 1954 р., коли завершилась війна Франції проти В’єтнаму. Відомо, що ні США, ні Південний В’єтнам не підписали Женевського мирного договору 1954 р., яким завершилась ця війна, не змирились з тим, що на північ від 17-ї паралелі існувала комуністична ДРВ. Американський уряд вважав це загрозою просування комунізму далі в країни Південно-Східної Азії. Перепоною цьому мала стати сильна Південнов’єтнамська держава — Республіка В’єтнам, на чолі з прихильним до США урядом Нго Дінь Дьєма.
Американці і уряд Нго Дінь Дьєма завадили проведенню передбаченого Женевським договором референдуму з приводу об’єднання В’єтнаму, оскільки за всіма даними референдум мав дати несприятливі для них результати. США надавали уряду Нго Дінь Дьєма значну військову та фінансову допомогу: з 1954 р. до Південного В’єтнаму направлялись американські військові радники, на початку 60-х років їх кількість досягла 85 тис. осіб. В 1961 р. в Південному В’єтнамі було створено штаб американського командування.
Але китайський досвід США показував, що не дивлячись на американську допомогу, комуністичні настрої у Південному В’єтнамі досить сильні, а комуністичні партизанські загони — Національний фронт визволення (в’єтконг), створений 20 грудня 1960 р., діє активно. Звичайно, партизани отримували допомогу з півночі. На початку 60-х років вони контролювали понад третини території Республіки В’єтнам.
До того ж Нго Дінь Дьєм не користувався підтримкою південно- в’єтнамського населення. Він відверто просував на вигідні посади своїх родичів, переслідував ліберально налаштованих діячів і навіть утискував буддистів (сам він був католиком), які складали основну масу населення. Це призвело до того, що 1 листопада 1963 р. Нго Дінь Дьєма та його брата Нго Дінь Нху було вбито. Ситуація в Південному В’єтнамі стала непередбаченою. В США прийшли до висновку про необхідність прямого воєнного втручання в справи В’єтнаму. Тим більше, що президент Кеннеді збирався серйозно «зайнятись В’єтнамом» (в цьому йому завадила Карибська криза), а президент Ліндон Джонсон, додержуючись зовнішньополітичного курсу свого колишнього патрона, вважав своїм обов’язком зробити те, що не встиг зробити Кеннеді.
Як привід для прямого військового вторгнення у В’єтнам і в дві індокитайські країни — Лаос і Камбоджу, уряд США скористався Тон- кінським інцидентом. 2 і 4 серпня 1964р. американський есмінець «Меддокс», що за наказом американського уряду патрулював в Тонкінській затоці (чого його занесло на протилежний бік Землі!) був ніби атакований торпедними катерами ДРВ. 5 і 6 серпня американська військова авіація здійснила масовані нальоти і бомбардування ДРВ. А 7 серпня 1964р. Конгрес США за поданням президента прийняв так звану «Тонкі- нськурезолюцію», яка надавала президенту право використовувати американські збройні сили у Південно-Східній Азії й започаткувала пряму агресію США у В’єтнамі.
США розпочали масове введення своїх збройних сил на територію Південного В’єтнаму, інтенсивне бомбардування території ДРВ, а згодом і Лаосу та Камбоджі. 31965р. події у В’єтнамі набули характеру широкомасштабної неоголошеної війни. Кількість американських військ у В’єтнамі перевищила півмільйона військовослужбовців. Мета уряду США зводилась до придушення прагнення в’єтнамського народу до незалежності й об’єднання країни, змушення ДРВ відмовитись від підтримки визвольного руху у Південному В’єтнамі.
Локальна за формальною оцінкою американська війна у В’єтнамі, навіть офіційно неоголошена, стала тривалим небезпечним вогнищем в Південно-Східній Азії, що тривалий час ускладнювала все міжнародне становище. Скоро американська війна поширилась на Лаос і Камбоджу.
» следующая страница »
1 ... 113 114 115 116 117 118119 120 121 122 123 ... 187