Міжнародна економіка

На початку XXI ст. майже скрізь сформувалися світові міжгалу­зеві системи: енергетики, виробництва матеріалів, машинобудування, агробізнесу, транспорту тощо.

В економічно розвинутих країнах, крім перелічених утворень із всесвітнім охопленням діяльності, сформувалися міжгалузеві систе­ми, які охоплюють національні ринки і набувають рис комплексів. Це — комплекси: військово-промислові (особливо США, ФРН, Франції, Росії, Китаю); наукових досліджень і конструкторських робіт, або на­уково-виробничі (найрозвинутіші — в США, Японії, ФРН, Велико­британії, Франції, а також в Росії, Україні, Китаї); атомно-енергетичні (в усіх економічно розвинутих і найбільших постсоціалістичних краї­нах); аерокосмічні (особливо в СП Росії, Японії, Франції, Китаї; фор­мується такий комплекс і в Україні); індустріально-екологічні та ін.

Формуються інші міжгалузеві утворення, наприклад міжнародна індустрія туризму, міжнародна індустрія інформації тощо.

Територіальна структура світового господарства — це геогра­фія соціально-економічного, функціонально-галузевого спряму­вання.

Для сучасного періоду міжнародного економічного розвитку ха­рактерне широке залучення країн у міжнародні взаємозв’язки. Це .по­в’язано з тим, що масштаби сучасного виробництва переросли націо­нальні рамки. У міжнародних масштабах переміщуються не лише то­вари, а й фактори виробництва, насамперед капітал та робоча сила. Охопленою сферою стала не лише сфера обігу, а й сфера виробниц­тва. Для нормального підтримання і розвитку національного вироб­ництва стає необхідною взаємодія з іншими країнами, участь у міжна­родному поділі праці та обміні. Посилюється інтернаціоналізація ви­робництва й усього господарського життя, що стало основою формування світового господарства.

Як показує попередній аналіз, світове господарство є складною комплексною системою з досить чіткими межами, якісними і кіль­кісними параметрами. Його не треба ототожнювати зі світовою еко­номікою, яка стосується здебільшого продуктивних сил, їхніх націо­нальних та регіональних особливостей. Відмінність світового госпо­дарства від світового ринку полягає в тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух факторів виробництва та товарів. Для світового ринку характерне переважно міжнародне переміщен­ня товару, міжнародна торгівля. Світове господарство поєднує всі ос­новні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, пов’язаними з міжнародною мобільністю факторів вироб­ництва.

Характерними рисами сучасного світового господарства є:

•                     розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення—вивезення капіталу, робочої сили і технології;

•                     зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК;

•                     економічна політика держав у підтримці міжнародного руху то­варів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;

•                     виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох дер­жав і міждержавних об’єднань.

Регулюють світове господарство заходами національної та міждер­жавної економічної політики. У межах світового господарства еконо­міка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжна­родне економічне співробітництво.

Кінець ХХ—початок XXI ст. є періодом формування нової систе­ми світового господарства з властивою їй ієрархією національних еко­номік у міжнародному поділі праці та на міжнародному ринку факторів виробництва. Основною її рисою здебільшого стає не суперечність, а тенденція до співробітництва і взаєморозуміння. Нівелюються, збли­жуються економічні рівні розвитку різних країн.

 

« Содержание


7  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я