Міжнародна економіка

ТЕМА 1. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО І МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

1.  Загальна характеристика системи світового господарства.

2.  Міжнародна економіка її предмет і структура.

1.    Загальна характеристика системи світового господарства

Сукупність різноманітних підприємств, що виробляють товари або надають послуги, утворює господарську систему. Це може бути систе­ма господарства села, міста, району, країни, всього світу. У системі господарства світу основними складовими є національні господарства країн, а зв’язки між ними формуються за законами міжнародного по­ділу праці.

Під поняттям система розуміють сукупність складових, що знахо­дяться у відносинах і зв’язках один з одним, утворюючи певну цілісність, єдність. Система з особливо високим рівнем внутрішніх зв’язків і пропорційністю взаємодіючих складових набуває рис комп­лексу.

З цього приводу можна сказати, що світове господарство — своєрід­ний економічний комплекс.

Отже, світове господарство — система національних господарств, що пов’язані й взаємодіють за законами міжнародного поділу праці.

Взаємодія національних господарств відбувається на основі різно­манітних виробничих, економічних та політичних відносин, які реа­лізуються через торгівлю, надання послуг, рух капіталу, обмін інфор­мацією з наукових знань, обмін здобутками культури і через міграцію робочої сили.

Звичайно, перш ніж досягти сучасного рівня економічної взає­модії, світова спільнота пройшла важкий і тернистий шлях, на якому

було зламано вікову господарську відокремленість окремих країн, що гальмувала прогрес. Протягом історії суспільству на шляху до єдності світу доводилося долати не тільки географічний простір, природні та національні бар’єри, а й політичні догми і перешкоди політичного су­перництва.

Водночас не слід забувати, що в господарстві сучасного світу збе­рігається різка диференціація в рівнях розвитку окремих країн. Не­однаковими є економічні можливості країн різного типу, а відтак — і цілі, до яких вони прагнуть, точніше прагнуть їх підприємницькі кола та політична еліта. І якщо головні економічно розвинуті країни змага­ються за сфери економічного та політичного впливу, то країни, що розвиваються, ведуть боротьбу за стале існування, а постсоціалістичні країни перехідної економіки переживають непросту і часом болісну перебудову свого господарства на засадах ринку.

Загальною ж закономірністю є те, що економічні зв’язки між краї­нами різних типів стають дедалі різноманітнішими, всеохоплюючими і взаємовигідними. Це — торгівля товарами та сировиною, побудова спільних підприємств, науково-технічні зв’язки, всезростаючий міжнародний рух капіталу, туристський обмін та ін. Зміцнення еко­номічних зв’язків між країнами різного рівня розвитку створює фун­дамент нових відносин добросусідства, сприяє взаєморозумінню. По­стійне ж вдосконалення економічних систем життєдіяльності в світо­вому господарстві — необхідна умова розвитку суспільства, нехтування цього призводить до економічної відсталості і загострення соціальних проблем.

Характеризуючи економічну систему світу, можна помітити істот­ну особливість у розміщенні країн, що мають показники економічно­го розвитку вищі пересічних по світу — вони утворюють кілька терито­ріально близько розташованих груп. І це — не просто економічний факт, а одна з важливих закономірностей сучасного світового госпо­дарства: формується поліцентрична система його територіальної струк­тури.

Наймогутніший центр світового господарства склався в Північній Америці. Ядром цього центру є економіка США, з нею тісно поєдну­ються економіки Канади і Мексики. На частку цієї трійки країн при 7 % населення світу припадає 22—23 % національного продукту та ви­робництва промислової продукції, 12—13 % сільськогосподарської продукції світового господарства. Найважливіші особливості госпо-

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9 10 11 12  ... 215