Міжнародна економіка

ТЕМА 11. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ

1.   Теоретичні основи і сутність міжнародної торгівлі.

2.  Види міжнародної торгівлі.

3.  Регулювання торгово-економічних відносин.

4.  Шляхи удосконалення зовнішньоекономічної політики України.

мулом розвитку та підвищення ефективності виробництва в

оргівля взагалі, а міжнародна торгівля зокрема є важливим сти­

1.    Теоретичні основи і сутність міжнародної торгівлі

кожній країні. Міжнародна торгівля дає можливість широко розвивати виробництво таких видів продукції, для яких є найбільш сприятливі умови.

Економіку, яка бере участь у міжнародному поділі праці й міжна­родній торгівлі, називають відкритою.

Відкрита економіка—це економіка, яка в своєму розвитку спирається не тільки на національні можливості, а й активно використовує переваги міжнародного поділу праці та переваги інших факторів виробництва.

Умовами, що характеризують відкриту економіку, виступають:

1.  Наявність сприятливого інвестиційного клімату в країні.

2.   Прозора діюча система державного регулювання зовнішньо­економічної діяльності.

3.    Можливість і доступність внутрішнього ринку використовува­ти іноземну робочу силу, систему високих технологій, інформацію та управлінський досвід.

Якщо в країні всі умови виконуються, то економічна система вва­жається цілком відкритою. Якщо умови стосуються тільки одного рин­ку або декількох, то і відкритість буде адекватною.

Для характеристики відкритості економіки в основному викорис­товують показники відкритості ринку товарів. Він розраховується як частка імпорту або експорту країни в її ВВП. За цими показниками більшість країн світу вважаються країнами з відкритими ринками то­варів. Найбільший ступінь відкритості характерний для країн з моно­культурним характером розвитку.

Сприятливі умови торгівлі й виробництва безумовно ведуть до поширення міжнародної спеціалізації. Міжнародна спеціалізація як і міжнародна торгівля спираються на певні економічні погляди.

Першим описаним теоретичним поглядом була теорія мерканти­лізму. Історичні рамки її дії ХУ—ХУІІІ століття. Це — період розвитку та занепаду феодалізму. Зрозуміло, що меркантилізм взяв на себе зо­бов’язання описати і пояснити зовнішньоторговельну політику того часу.

Меркантилісти дотримувалися тієї точки зору, що нація більше багатіє тоді, коли експортує більше, ніж імпортує.

Меркантилізм здебільшого економічна політика, ніж економічна теорія. Вона в період занепаду феодалізму і початку становлення ка­піталізму представляла і обґрунтовувала інтереси торгової буржуазії.

Основне завдання цієї теорії було обґрунтування необхідності зов­нішньої торгівлі держави.

На їхню думку, надлишок зовнішньої торгівлі (різниця між екс­портом та імпортом) буде залишатися в країні у вигляді дорогоцінних металів (золота і срібла). Чим більше в країні буде цих товарів, тим ба­гатшою і потужнішою вважається держава.

Меркантилісти вважали, що економічна система складається з трьох секторів: виробничого, сільськогосподарського та іноземних колоній. Для ефективного функціонування економічної системи най­важливішими, на їхню думку, були торговці, їхня праця розглядалась як основний фактор виробництва. Отже, джерелом багатства є сфера обігу, а не сфера виробництва; багатство ототожнювалося з грошовим капіталом. Грошові кошти (у формі золота і срібла) дають змогу утри­мувати армію, зміцнювати становище правителя, сприяють проведен­ню колоніальної війни, виникненню фабрик (мануфактур), утворен­ню нових робочих місць.

Оскільки у світі, на думку прихильників цієї теорії, існує обмеже­на кількість багатства, то країни можуть збільшувати своє багатство і за рахунок зубожіння інших, тобто внаслідок перерозподілу.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 103 104 105 106 107 108109 110 111 112 113  ... 215