Наука складає суть людських знань. Кант визначає науку як сукупність знань, упорядкованих згідно з певними принципами, закономірностями і зв’язками. Розкриваючи закономірні зв’язки дійсності, наука виражає їх в абстрактних поняттях, схемах.
Тому істинне наукове знання є об’єктивним, незалежним від праць і відкриттів учених. Разом із тим, наукове знання може бути відносним і абсолютним.
Відносне знання — знання, яке є в основному правильним відображенням дійсності, але відрізняється деяким неповним збігом образу з об’єктом.
Абсолютне знання—це повне відтворення узагальнених уявлень про об’єкт, що забезпечує абсолютний збіг образу з об’єктом. Абсолютне знання не може бути відкинутим або зміненим у майбутньому.
На основі абсолютного знання формується базове знання.
Базове знання — це знання структурних зв’язків та закономірностей розвитку соціальних процесів та явищ. Воно стабільне в часі і трансформується в конкретні знання залежно від змісту вирішуваних завдань. Базове знання завжди концептуальне, лежить в основі формування ключової компетентності.
Формою розвитку науки є наукове дослідження, тобто вивчення явищ і процесів, аналіз впливу на них різних чинників, а також вивчення взаємодії між явищами за допомогою наукових методів з метою отримання доведених і корисних для науки і практики рішень з максимальним ефектом.
Наукове дослідження — цілеспрямоване пізнання, результатом якого виступають система понять, законів і теорій.
Мета наукового дослідження — визначення конкретного об’єкта і всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв’язків на основі наукових принципів і методів пізнання, впровадження у виробництво корисних результатів.
Розрізняють дві форми наукових досліджень: фундаментальні та прикладні.
Фундаментальні дослідження — наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв’язку природи, суспільства, людини.
Прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття та використання знань для практичних цілей. Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату.
Науковий результат—нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації.
Кожне наукове дослідження має об’єкт і предмет.
Якщо об’єктом наукового пізнання є матеріальний світ і форми його відображення в свідомості людей, то об’єктом наукового дослідження є певна частина дійсності—досить конкретний предмет чи явище, на яке спрямована наукова діяльність дослідника з метою пізнання його суті, закономірностей розвитку і можливостей використання в практичній діяльності.
Процес вибору об’єкта дослідження складний, оскільки значно впливає на цілеспрямованість і результативність наукового дослідження в цілому.
Слід враховувати особливості об’єкта дослідження, які безпосередньо впливають на організацію й ефективність дослідної роботи, а саме:
— обов’язковість непізнаних якостей об’єкта на час виникнення «проблемної ситуації»;
— динамічність об’єкта дослідження;
— подільність об’єкта. Будь-яке завдання в зв’язку з наявністю багатьох властивостей об’єкта можна поділити на окремі відносно самостійні завдання, які вирішуються одними чи іншими методами і засобами дослідження в певному порядку.
Предметом наукового дослідження можуть бути причини виникнення процесу або явища, закономірності його розвитку, різноманітні властивості, якості тощо.
У процесі наукового дослідження виділяють такі етапи: виникнення ідеї; формування понять, тверджень; висунення гіпотез; узагальнення наукових чинників; доведення правильності гіпотез і тверджень.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 ... 138