Методологія та організація наукових досліджень

Поняття наукового методу та його основні риси

Крім загального і конкретних об’єктів, а також предмета дослідження, кожна наука має свої методи пошуку і обґрунтуван­ня наукової істини. Метод наукового дослідження — це система розумових і (або) практичних операцій (процедур), які націлені на розв’язання певних пізнавальних завдань з урахуванням певної пізна­вальної мети. В кінцевому підсумку і мета, і завдання досліджен­ня зумовлені духовними і матеріальними потребами суспільства і (або) внутрішніми потребами самої науки.

Функція методу полягає в тому, що з його допомогою отри­мують нову інформацію про навколишню дійсність, заглиблю­ються в сутність явищ і процесів, розкривають закони і законо­мірності розвитку, формування і функціонування об’єктів, які досліджуються. Від якості методу, правильності його застосуван­ня залежить істинність отриманого знання. Істинні знання мож­на одержати лише у випадку застосування правильного методу (методів).

Цю думку ще у XVIII ст. висловив англійський філософ Френсіс Бекон. Він порівнював правильний метод у науковому пізнанні із світильником, який освітлює подорожньому шлях у темряві. Отже, не лише результат дослідження, а й шлях, який веде до нього, повинен бути істинним.

Існують кілька термінів, які вживаються для позначення поняття «методу», — науковий підхід, принцип, засіб, прийом, але повною мірою вони не збігаються. Наприклад, поняття нау­кового підходу і принципу ширше, ніж поняття методу. А понят­тя прийому—вужче, конкретніше. Нерідко ототожнюють понят­тя методу пізнання як збірної категорії (наприклад, кажуть «ма­тематичний метод») з певним конкретним методом (наприклад, математичний метод факторного аналізу, який є сукупністю ал­горитмізованих прийомів).

Загалом кожен науковий метод має характеризуватися та­кими рисами:

•   ясність, тобто загальнозрозумілість методу. Цією рисою один метод відрізняється від іншого. Неясність у використанні методу енерговиробничих циклів (ЕВЦ) призводить до плутани­ни щодо його використання і підміни ним методу міжгалузевих комплексів там, де вивчення компонентної структури локальних комплексів доцільніше було б здійснювати цим способом;

•   націленість, тобто підпорядкованість методу досягненню певної мети, розв’язанню певних конкретних завдань;

•   детермінованість — сувора послідовність використання методу. Іншими словами—максимальна його алгоритмізація;

•  результативність — здатність методу забезпечувати досяг­нення певної мети (сюди входить і плідність методу);

•   надійність — здатність методу з великою ймовірністю за­безпечувати отримання бажаного результату;

•   економічність — здатність методу добиватися певних ре­зультатів із найменшими витратами засобів і часу.

Існує ще одна дуже важлива вимога до методу пізнання — відповідність методу об’єктові дослідження і рівню пізнання. Так, при розміщенні продуктивних сил нерідко метод енерговироб­ничих циклів використовується для вивчення господарства ве­ликих міст чи економічних вузлів, що є неправильним, бо він призначений для вивчення компонентної структури лише тери­торіально-виробничих комплексів великих економічних районів.

Важливим положенням у методології є те, що кожен метод дослідження сам має бути теоретично обґрунтованим. Також будь-яка категорія науки, її положення, закон набирають мето­дологічного значення і навіть виконують функцію методу, коли у процесі пізнання стають спрямувальними засобами досліджен­ня конкретних об’єктів. Наприклад, при обґрунтуванні мережі економічних районів України треба активно використовувати теорію цього виду регіоналізації, її принципи, поняття і поло­ження.

Поширена така ситуація, коли теоретичні положення однієї науки використовуються у ролі методу в іншій науковій дис­ципліні. Для прикладу можна навести ряд положень математич­ної логіки для вирахування понять в економіці.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 46 47 48 49 50 5152 53 54 55 56  ... 138