Методологія та організація наукових досліджень

Аналіз та інтерпретація інформації

Після проведення емпіричного дослідження починаються його заключні етапи: опрацювання, аналіз і узагальнення даних. Ефективність дослідження залежить не тільки від обсягу інфор­маційного масиву, а й від глибини та всебічності його аналізу. Сама по собі первинна інформація не дає змоги зробити виснов­ки, перевірити гіпотези і, таким чином, розв’язати завдання, що були поставлені в програмі. Тому оволодіння прийомами та мето­дами аналізу одержаних даних — запорука результативного до­слідження.

Для успішного проведення опрацювання інформації слід дотримуватися певної послідовності. Спочатку інформація про­ходить стадію попередньої підготовки до опрацювання, яка вклю­чає в себе вирішення двох основних завдань:

•    перевірку інструментарію на точність, повноту та якість заповнення;

•  кодування інформації, тобто її формалізація.

Перевірка на точність заповнення передбачає виявлення

помилок у відповідях на кожне запитання та їх корекцію. При перевірці анкет, бланків інтерв’ю на повноту заповнення прово­диться вибракування тих, які заповнені менш як на половину. При перевірці на якість заповнення контролюються чіткість, адекватність відповідей, обведення цифрових кодів.

Після вилучення частини масиву анкет, бланків інтерв’ю, яка не відповідає названим критеріям, провадиться процедура кодування, яка включає в себе присвоєння кожному варіанту відповідей певних умовних чисел - кодів. У результаті вся інфор­мація анкет чи бланків інтерв’ю перетворюється в систему чисел, в якій вирішальне значення має сам порядок кодів (чисел). Коду­вання інформації відбувається ще під час розробки інструмента­рію, коли варіанти відповідей на закриті та напівзакриті питання анкети отримують певні коди. Формалізований список варіанта відповідей називається кодифікатором.

Окремо, вже після опитування, проводиться кодування відповідей на відкриті і напівзакриті питання. Для цього:

•  записуються варіанти відповідей та визначається їх частота;

•    проводиться їх класифікація, зведення в певні смислові групи;

•   усі варіанти відповідей кодуються за допомогою отрима­ного кодифікатора.

Для кодування інформації використовуються два способи: наскрізна нумерація всіх позицій (порядкова система кодування) або нумерація варіантів лише в межах одного запитання (пози­ційна система кодування).

Вибір того чи іншого способу залежить від характеру про­грамного забезпечення ЕОМ.

Після завершення кодування починається безпосередня об­робка первинної інформації — ручна або машинна. Якщо обсяг вибірки невеликий, то доцільніше проводити ручну обробку. У сучасних умовах перевага надасться машинній. Результати підра­хунків даних за допомогою ЕОМ називаються табуляграмами. Їх зміст і форма запису інформації визначаються гіпотезами дослід­ження та технічними можливостями. Машинна обробка дає до­сліднику так званий статистичний обрахунок (загальну кількість показників з кожного варіанта в абсолютному та відсотковому вираженні) і за завданням дослідника виявляє зв’язки та залеж­ності (кореляції). Тут починають діяти і використовуватися за­кони математичної статистики.

Опрацювання інформації дає надійні підстави для її узагаль­нення, яке здійснюється у кількох формах, що фіксують різний рівень аналізу. Найпростішою і найбільш поширеною формою є групування даних, тобто віднесення об’єкта до тієї чи іншої гру­пи залежно від обраного показника (наприклад, рівень продук­тивності праці, прибуток). Згруповані таким чином однорідні за складом групи стають об’єктом аналізу. Вибір ознаки групуван­ня зумовлюється завданнями і гіпотезами дослідження. Основна проблема, що виникає у випадку використання простого групу­вання, — неправильний вибір показника, за яким здійснюється групування.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 106 107 108 109 110 111112 113 114 115 116  ... 138