Методи прийняття управлінських рішень

Класифікація і типологія рішень

Необхідність класифікації управлінських рішень викликана ря­дом причин: збільшенням кількості прийнятих рішень на різних рівнях ієрархії керування; істотним розходженням у якісно-кіль­кісних характеристиках інформації, яка використовується при прийнятті управлінських рішень; необхідністю оперативності їхньо­го прийняття без порушення ритму функціонування елементів системи керування; розподілом функцій і обов’язків між персона­лом керування, що бере участь у процесі ПР, тощо. У залежності від цілей і методів розробки рішення існує така класифікація УР (рис. 1.3) [7, 12]:

за масштабом об’єкта — глобальні, що охоплюють усі ланки керо­ваної системи; локальні, адресовані визначеному підрозділу;

за характером мети — стратегічні, що визначають головні лінії розвитку об’єкта; тактичні (поточні), що передбачають рішення більш скромних задач;

за джерелом виникнення рішення ділять на ініціативні, по розпо­рядженню, за пропозицією «знизу». У психологічному аспекті най­більшу складність становить ситуація розробки рішення по розпо­рядженню, оскільки систематичне «нав’язування» рішень може на­нести збиток вияву ініціативи підлеглих;

за способом доведення рішень — усні та письмові;

І

масштаб

об’сіста

\арак- '[ ер мсти

джерело виник­неш ІЯ

спосіб

допелешія

суб'єкт

прийняття

ступінь

новизни

метоли

ртроики

наяшіість

інфор­

мації

хж

ТУ

А

УК

 

цільова

направ­

леність

:*чіст

рішень

період

дії

стал сві­домості

ЛИР

К.

ш

за суб’єктом, що приймає рішення, — індивідуальні, колективні та колегіальні. Перші приймаються особисто керівниками, другі — ко­лективами підприємств і організацій, треті — колегіальними орга­нами (радами, правлінням і т. ін.);

за мірою унікальності — традиційні та новаторські. Новаторські рішення відрізняються специфікою в побудові процесу прийняття рішень і змістом окремих їх етапів;

за методами розробки — кількісні рішення, що включають методи математичного програмування, статистичні методи; а також еврис­тичні рішення, засновані на використанні логіки, інтуїції, досвіду, знань ЛПР. Використання методів математичного програмування дозволяє за заздалегідь заданими параметрами знаходити опти­мальне рішення;

за наявністю інформації, що є в розпорядженні ЛПР, рішення поділяють на визначені, які приймається в умовах володіння пов- ною інформацією; ймовірнісні — такі, що приймаються в умовах ризику; невизначені — рішення, які приймаються в умовах не­визначеності, тобто при відсутності необхідної інформації з проб­леми;

за цільовою направленістю — одноцільові і багатоцільові; за функціональною ознакою (змістом) рішення бувають економічні, соціальні, технічні, організаційні. Економічні рішення пов’язані з підвищенням ефективності виробництва, вдосконаленням діяль­ності підприємства. Соціальні рішення направлені на поліпшення умов праці та відпочинку членів колективу підприємства та інше. Технічні рішення приймаються для вдосконалення технічної політики і технології виробництва, скорочення застосування ручної праці тощо. Організаційні рішення направлені на поліпшення організації праці, вдосконалення нормативів, норм;

 

« Содержание


 ...  9  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я