Методи прийняття управлінських рішень

Психологія поводження у ситуаціях ризику та використання механізму інтуїції для розробки рішень

У практичній психології психіка описується тріадою — «розум, почуття, воля» [12]. Використання математичних моделей при роз­робці рішень орієнтовано винятково на «розум», тобто на прийнят­тя раціональних рішень. Тим часом у повсякденному житті далеко не завжди людина приймає рішення, зважуючи на ймовірність можливих подій, визначаючи величину ризику та корисності явищ. Нерідко рішення приймаються імпульсивно, під впливом емоцій­них станів. У тому чи іншому ступені в реальному житті «емоційний компонент» — почуття — є присутнім при вирішенні будь-якої ви­робничої ситуації. При описі процесу ухвалення рішення абстрагу­ються і від «вольового компонента»: чи буде прийняте рішення реалізоване. Нині стан розвитку практичної психології такий, що не дозволяє використовувати сформовані тези в математичних моделях.

Сучасні підходи до вивчення поводження людини і її психіки визначилися ще на початку XX століття. Але і наприкінці цього сторіччя задача строгого опису механізмів поводження людини, її діяльності та закономірностей розвитку залишається надзвичайно важкою, що виключає побудову її математичного аналога. Однак спільний пошук рішень у цій області як з боку психологів, так і з боку математиків йде у світі досить активно. Так, на сторінках преси широко висвітлюються особливості поводження різних індивідів при розробці та прийнятті управлінських рішень. Керівник, що уникає прийняття ризикованих рішень, вважається в суспільному розумінні небезпечним для організації, тому що прирікає її на застій. Найбільш успішно діє менеджер у середовищі, що дозволяє приймати рішення, дозволяючи при цьому, право робити помилки. Оскільки ризик органічна частина ринкової економіки, природ­ним є й терпиме ставлення до невдач.

Фахівці визнають, що ризиковані рішення визначаються двома групами факторів — зовнішнім середовищем й індивідуальними властивостями особистості. Думка розходиться по питанню про пріоритетність впливу цих факторів. Тим часом істина, як завжди, знаходиться посередині. Вона складається в необхідності обліку як стану зовнішнього середовища (об’єктивна сторона), так і психо­логічних властивостей ЛПР (суб’єктивна сторона).

Психологи відзначають безліч психологічних нюансів, що виз­начають поводження керівників у ситуаціях, пов’язаних з ризиком. Якості особистості позначаються, наприклад, на особливостях сприйняття людьми ризикованих ситуацій. Загальновідомо, що одна й та сама ситуація характеризується різними людьми неодноз­начно. Стосовно господарського ризику психологи виділяють людей з «внутрішньою стратегією» — тих, хто успіхи і поразки пояснює своїми особистими діями, і людей з «зовнішньою стратегією», орієнтованих на вплив зовнішніх факторів. Перша група людей схильна до прийняття рішень середнього рівня, друга — рішень низького або високого рівня. Керівник, що тяжіє до успіху, частіше виявляє «мудру обережність», надаючи перевагу середньому рівню ризику. Страх невдачі інших керівників схиляє їх до прийняття рішень, що виключають ризик, або в несприятливій обстановці — до вибору варіанта з можливо меншими втратами. Ухиляються від ризику, як правило, керівники консервативного типу, або демагоги. І навпаки, частіше вибирають ризиковані варіанти рішення люди, що відрізняються авантюризмом. В умовах ринкової економіки ця якість розцінюється як прагнення до новизни й оцінюється пози­тивно.

Проведені психологами дослідження виявили такі тенденції:

— менеджери старшого віку, а також люди, що працюють у фірмі тривалий час, схильні уникати ризику;

— менеджери з більш високим статусом, більшою владою і вели­кими доходами, а також працюючі в невеликих фірмах, ризикують частіше;

 

« Содержание


 ...  74  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я