Теоретичні основи розробки, прийняття та реалізації рішень
Управлінське рішення (УР) — це вибір однієї з можливих альтернатив впливу на керовану систему, тобто це модель, в якій із певного числа варіантів вибирається кращий. Рішення (Р) — це той пункт, у якому вибір робиться між альтернативними та, як правило, конкуруючими можливостями. Відправним моментом рішення є та мить, коли дія вже робиться у певному напрямку, а решта можливостей відкидається. Саме дія, зроблена у визначеному напрямку, надає рішенню значущості.
Рішення має велике значення в управлінській діяльності. Прийняття ефективного рішення для підприємства є передумовою забезпечення конкурентоспроможності продукції та фірми на ринку, формування раціональних організаційних структур, проведення правильної кадрової політики та ефективного використання виробничих потужностей, регулювання соціально-психологічних відносин на підприємстві, створення позитивного іміджу та ін.
На рівні підприємств і об’єднань число документально оформлених рішень досягає в середньому трьохсот в рік, на більш високих рівнях їх значно більше. Вибірковий аналіз показує, що четверту частину всіх рішень (до 25%) можна було б не приймати через їх нездійсненність. Відбувається це з різних причин: безглуздості цілей, складності контролю, «обтічності» заходів, що вживаються, відсутності термінів виконання, браку ресурсів на їх реалізацію
тощо. По суті відмічене свідчить про брак в управлінській діяльності, породжуючи серйозні економічні і соціальні наслідки (упущену можливість, нераціональні витрати часу та коштів, безвідповідальність, зниження трудової активності тощо). Тому організація глибокого опрацювання управлінських рішень, грамотне оформлення та дотримання методологічних принципів проведення цієї роботи передбачають особливу актуальність. Виходячи з викладеного результатом обраного рішення повинна бути якась дія. Прийняття рішення (ПР) означає процес, завдяки якому обирається лінія поведінки як вирішення певної проблеми [12].
Суть розробки ПР полягає в діяльності людини, яка приймає рішення (ЛПР), по виконанню основної функції керівника в процесі керування. Основна мета управлінського рішення — забезпечити координуючий (регулюючий) вплив на систему керування, що реалізує рішення управлінських задач персоналом по досягненню цілей організації. Досягнення цих цілей передбачає рішення задач, що складають зміст і послідовність дій ЛПР при виконанні безпосередніх обов’язків. Основними задачами є створення інформаційної бази для прийняття своєчасних рішень, визначення обмежень і критеріїв ПР, організація діяльності персоналу управління. Прийняття рішень — творча, відповідальна задача управління. Вона полягає в тому, щоб відповідно до обставин, що склалися, визначити напрям наступних дій, які підлягають конкретній сфері управління (виробництва товару або надання послуг), задачі структурних підрозділів у системі діяльності, порядок їхньої взаємодії, забезпечення та управління. Рішення приймає керівник (лінійний менеджер) і несе за них особисту відповідальність. У підготовці даних для ПР бере участь персонал управління конкретної організації. Відповідальність за групове рішення несуть ті, хто його прийняв, відповідно до їх повноважень [7].
Для своєчасного ПР необхідно мати систему управління, що ефективну розробку і реалізацію рішень, на науковій основі організувати роботу персоналу управління, що застосовує ефективні методи і використовує автоматизовані системи управління, та персонал управління, який залучається до ПР і потрібними професійними якостями. При цьому якість ПР багато в чому залежить від злагодженості колективу, властивої йому організаційної культури, соціально- психологічними відносинами між керівниками і виконавцями.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9 10 11 12 ... 112