- діє в умовах жорсткої конкуренції (боротьба за виживання);
- діє в умовах відсутності конкуренції (тепличні умови);
- управління здійснюється головним чином економічними методами при досить обмеженому втручанні держави в її діяльність;
- управління на основі адміністративних методів;
- участь у міжнародному розподілі праці (звідси і успіхи в НТП, якість і конкурентоспроможність продукції).
- практично не приймає участі в міжнародному розподілі праці (обмеженим) тільки країнами РЕВ).
Що являє собою наш монополіст? Після 1991 р. розірвані економічні зв'язки лишили його споживачів. Високі ціни на свою продукцію
він встановлює не тільки з причини своїх монопольних переваг, скільки з причини дорожнечі матеріальних і енергетичних ресурсів. Йому б діяти відповідно до ринкових умов і встановити ціль, розробити фінансову стратегію, піти на відповідний ризик тощо. Але правила гри продовжує встановлювати держава, яка вважає порятунком від усіх бід приватизацію, яка буцімто робить усіх хазяїнами і дає можливість вільного розвитку ринкових відносин.
Аналогічна політика концентрації виробництва здійснювалась і в сільському господарстві. Внаслідок цього, на початок 1991 року кількість колгоспів та радгоспів склала 52 тис. (в США - більше 2 млн сільськогосподарських ферм). На один колгосп припадає 3134, а на один радгосп - 4519 га посівних площ (в Україні відповідно 3500 і 4200 га). В США середній розмір ферми - 180 га. Про те, що такі структурні утворення як колгоспи та радгоспи в більшості своїй є форпостами дуже низької ефективності виробництва, свідчать наступні цифри: прямі витрати на виробництво 1ц молока складають в наших колективних господарствах 6 людино годин (в США - 0,5...0,7), яловичини - 37 (1,8...2), свинини - 20 (1,2...1,3). В цілому продуктивність праці у сільському господарстві складає 10-12% від американського рівня. Динаміка виробництва продукції сільського господарства на душу населення в СРСР та США в цінах 1965 року представлена на рис. 1.2. Як видно, відставання цього вітчизняного показника від американського в 1990 році складало 85 років.
Рис.1.2. Динаміка виробництва сільгосппродукції на душу населення СРСР (1) та США (2) в рублях 1965 року
До 1965 року основним показником для загальноекономічних розрахунків в масштабах народного господарства і його галузей, визначення потреби в робочій силі, сировині та матеріалах структури
національного доходу тощо, була валова продукція, яка включала в себе товарну продукцію плюс незавершене виробництво. Як відомо, товарна продукція - це вартість готової продукції та завершених робіт і послуг, що передбачені для реалізації на сторону. Ще в двадцяті роки спеціалісти розуміли, що валова продукція не дає реального уявлення про досягнуті результати, тому що вартість багатьох видів сировини та полуфабрикатів неодноразово повторюється. І чим вище рівень спеціалізації і кооперування, тим більше повторного врахування минулої праці. Крім того, збільшуючи обсяги незавершеного виробництва можна було без зайвої праці штучно покращити положення підприємства. Перехід на оцінку по товарній продукції стимулював зниження незавершеного виробництва до нормативного рівня. З 1965 року з'являється показник реалізованої продукції (яка відвантажена споживачу і сплачена покупцем або збутовою організацією). Але і валова, і товарна, і реалізована продукція - це показники валові, які орієнтували на кількісну оцінку діяльності підприємств незалежно від номенклатури продукції, що виробляється. Від таких показників залежали показники зростання продуктивності праці, фондовіддачі, встановлювався розмір фонду заробітної плати і фондів економічного стимулювання. Якщо ж продуктивність суспільної праці визначати шляхом ділення валової продукції на кількість робітників, то одержимо: чим більше виробіток в рублях, тим вища продуктивність праці. В результаті, збільшення частки минулої праці в структурі продукції або асортименту більш матеріаломістких виробів, автоматично “піднімає” продуктивність праці без найменших зусиль виробників. Наприклад, чавунні труби діаметром 50 і 100 мм також, як і пруток діаметром 10 і 20 мм виробляють на одному і тому ж обладнанні. Варто перейти на випуск труб або прутків більшого діаметру - і продуктивність праці одразу ж “підвищується” у 2 рази. Саме тому труб, прутків і багатьох інших виробів більших параметрів ставало все більше, а маленьких - все менше. Таким чином, у підприємств з’явилась зацікавленість в збільшенні матеріаломісткості виробів. Оцінка реалізованої продукції не стимулювала підприємства до виготовлення нових видів виробів, випуск яких супроводжувався підвищеними витратами праці.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9 10 11 12 ... 256