Менеджмент підприємства

Розділ 2. Менеджмент. Школи і напрямки розвитку

2.1.                                  Загальна характеристика менеджменту

Формування менеджменту, як суспільного явища було пов’язано із змінами у виробничій сфері. Тому спочатку розглянемо деякі особ­ливості цих змін.

Період, приблизно з 1820 по 1900 рр., що одержав назву промислового перевороту, відрізнявся незвичайною динамічністю господарчих стратегій. Вся енергія організаторів промислових під­приємств була скерована на те, щоб створити нову промислову тех­нологію, забезпечити відповідну організацію виробництва і зробити заявку на свою частку ринку. Концепції конкуренції в її сучасному розумінні до 1880 р. не існувало. До появи сучасного маркетингу було ще далеко.

Період з початку XX-го століття до 30-х років одержав назву епохи масового виробництва. Головні задачі підприємницької діяль­ності в цей період полягали в розробці і вдосконаленні механізму масового виробництва, що забезпечувало зменшення витрат на ви­пуск продукції. Поняття маркетингу було тоді нехитрим і простим: фірма, що пропонувала стандартний продукт за самою низькою ці­ною, повинна була обов'язково виграти. Проблем тоді було багато, але стратегічних складностей в галузі довгострокового розвитку не існувало. Галузі були чітко розмежовані і в більшості випадків мали хороші перспективи росту. Спокусі, перейти межі галузі і зайнятися новими видами діяльності піддавались тільки найбільш винахідливі фірми. Було очевидним, що металургійні компанії відносяться до металургії, автомобілі до автомобільної промисловості тощо. В результаті, вся увага менеджерів зосереджувалась на ефективній діяль­ності господарського механізму.

Підприємницький сектор надійно відгороджувався від втручан­ня ззовні, тобто з боку суспільства. Політичний і соціальний конт­роль були мінімальними. Держава рідко втручалась в справи вільно­го підприємництва. Від нього чекали, при необхідності, засобів еко­номічного протекціонізму. Бізнес вважався в державі серйозною справою. Президент "General Motors" Уілсон, який заявив: "Що доб­ре для " General Motors ", те добре і для держави", - керувався саме цим усвідомленням високого значення підприємницького сектору.

В перші три десятиріччя нашого століття успіх був гарантова­ний тій фірмі, яка пропонувала найбільш низьку ціну. Секрет успіху полягав в умінні добиватися найбільш низької собівартості одиниці продукції. Але на початку 30-х років попит на основні споживчі то­вари наблизився до насиченості. Саме в цей період "General Motors" першою переключила увагу з виробництва на ринок. Перехід до ринкової орієнтації потребував зміни відношення до задач управлін­ня: їх потрібно було розглядати не з середини, а ззовні.

Першими перейшли до ринкової орієнтації галузі, що випускали споживчі товари, а також галузі із складними технологіями, що ви­готовляли промислові полуфабрикати. Нерідко в їх діяльності вини­кав перекіс: маркетинг розвивався на шкоду ефективності виробниц­тва.

З середини 50-х років почався прискорений розвиток подій. Пе­ред фірмами все частіше ставали нові і несподівані задачі. Цей пері­од П. Друкер визначив як "епоху без закономірностей", а Д. Белл дав їй ім'я - постіндустріальної (інформаційної) епохи.

Незважаючи на значні зміни у виробничій діяльності за останні десятиріччя, основний напрямок в управлінні залишився незмінним: зробити багатьох людей здібними до виконання спільної діяльності шляхом встановлення для них загальних цілей, цінностей, створення структур по координації їх окремих зусиль, проведення навчання і підготовки з тим, щоб люди були в змозі вирішувати поставлені за­вдання і досягти намічених цілей (29). Але кожна з цих функцій за минулі десятиріччя значно змінилася. Це пояснюється, перш за все, змінами в складі робочої сили: менеджери на сьогодні мають справу не з малоосвіченими і малокваліфікованими робітниками, а з робіт­никами досить високого рівня. Значно змінилась структура робочої сили. Так, люди, які займаються сільським господарством весь свій робочий час, складають не більше 3-5% населення в усіх високо- і се- редньорозвинутих країнах (в Україні - 19-20%), незважаючи на зна­чне зростання рівня сільськогосподарського виробництва. Профе­сійна доля робітників подібна долі фермерів. Після інтенсивного зростання на початку століття, їх кількість і частка в загальній чисе­льності зайнятих різко знижується в усіх розвинутих країнах. Якщо в середині 80-х років частка промислових робітників складала в США 18% усіх працюючих (в Україні - 59-60%), то в кінці століття вона, найбільш вірогідно, не перевищить 10% при значному зростанні об’ємів виробництва. Найбільш чисельною професійною групою на сьогоднішній день, згідно зі статистикою Бюро переписів США, є категорія "менеджери і спеціалісти" - більше третини усіх зайнятих.

 

« Содержание


 ...  29  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я