Все це свідчило про значно меншу ефективність радянських методів управління народним господарством і окремими його виробничими ланками, в порівнянні з методами управління, що використовувалися в США, Японії, Франції та інших країнах світу.
І керівництво країни вирішило, що на цей час, у нього не залишилось нічого іншого, як звернутися до ринкового механізму, випробуваного світовою практикою. В гострій ідеологічній боротьбі почали формуватися елементи ринкових відносин: приймаються закони про підприємства, цінні папери, інвестиційну діяльність, товарну та фондову біржі тощо, Держплан реорганізовується в міністерство прогнозування. Був ліквідований Держпостач.
Однак перші кроки були непослідовними. Категорії “роздержавлення” та “приватизація” на державному рівні з’явились тільки в жовтні 1990 р. Але приватна власність ще відкидалась. Вона одержала права громадянства в лютому-березні 1991 р. Час було втрачено. Стали підвищуватись темпи інфляції. Якщо за весь 1990 р. грошова емісія складала 25-30 млрд руб., то вже після серпня 1991 р. друкарський станок щомісячно видавав по 25 млрд руб. Валовий національний продукт СРСР в 1990-1991 рр. знизився на 19%. Для порівняння можна вказати, що в період Великої депресії, ВНП США в 1929-39 рр. знизився на 32% (2). Це - однак зовсім не свідчило про неефективність капіталізму. Навпаки, з 1933 року почалися реформи, завдяки яким приблизно через 15 років капіталізм став демонструвати могутнє зростання.
Чому ж на відміну від американської, радянська система виявилася відкинутою лише після п’яти років реформаторських зусиль, при тому, що економічна криза тут була набагато слабшою? Як вважає М. Котц (63), спроби реформувати радянську економіку в 1986-1989 рр. створили умови для появи в суспільстві прокапіталіс- тичної коаліції, яка набрала силу в 1989-1991 рр., і в кінці кінців, у
1991 році захопила владу. До цієї коаліції, на думку М.Котца, входила більшість інтелігенції, діячі тіньової економіки і, найголовніше, основна частина партійно-державної еліти. Саме остання висунула із свого середовища 62% найбільш багатих і впливових бізнесменів, які ще в 1987-1990 рр., до розвалу старої системи, займалися приватним бізнесом. Інтереси керівної еліти радянської держави стали зводитися тільки до влади і матеріальних привілеїв, які, однак, були далеко не співставимі з привілеями вищої американської еліти. Коли під час перебудови більшість радянської партійно-державної еліти побачила, що її особисті інтереси не пов'язані з реформуванням соціалізму (це б зменшило їх владу і матеріальні привілеї), вона вирішила, що злам старої системи і заміна її капіталізмом, перетворювала б її представників із простих управляючих економікою у власників з перспективою нарощування особистого багатства.
М. Котц переконаний, що державний соціалізм розвалився не внаслідок його економічної неефективності, а завдяки зреченню від нього власної керівної верхівки... Цим пояснюється особлива легкість розвалу, слабкий опір подіям.
Розпад Союзу, розрив міжгосподарських зв'язків, політичні та інші причини були доповнені “звільненням” цін в січні 1992 р.
Індекс роздрібних цін державної, кооперативної та колгоспної торгівлі, а також номінальна та реальна заробітна плата робітників і службовців в народному господарстві СРСР (СНД) характеризується цифрами, наведеними в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2. Індекси споживчих цін та середньорічна заробітна плата в СРСР (СНД)
|
Рік |
Індекс цін |
Номінальна заробітна плата (в цінах поточного року), руб/рік |
Реальна заробітна плата (в цінах 1913 року), руб/ рік |
|
1913 |
100 |
300 |
300 |
|
1928 |
229 |
892 |
390 |
|
1929
» следующая страница » |