Тема 3. Зміни як об’єктивний процес розвитку організації
3.1. Еволюція поглядів на сутність і структуру організації
3.2. Життєвий цикл організації
3.3.Конкурентні стратегії підприємств
3.4.П’ять конкурентних сил (за М. Портером)
3.5.Конкурентний статус підприємства
3.6. Тенденції організаційних змін
Рекомендована література: 53, 56, 57, 61, 63, 65, 74, 76, 134, 147, 148, 165, 179
3.1. Еволюція поглядів на сутність і структуру організацій
Теоретичні основи побудови і функціонування організацій як частина загальної науки про управління розроблялися на стику різних галузей знань — менеджменту, соціології, антропології, психології, соціальної психології, економічної науки, юриспруденції й інших.
Зміни об’єктивних умов функціонування організацій, характерні для сторіччя, що іде, внесли чимало нового в розвиток поглядів, наукових концепцій і управлінської практики. Ріст великих організацій, відділення управління від власності, розвиток точних наук і наук про людину послужили основою для розробки наукового підходу до організацій, принципів і методів управління ними. Це викликало зародження безліч наукових ідей і шкіл про: закономірності побудови організацій, їхні основні риси і стимули функціонування — формальних і неформальних, людські відносини, соціальні системи, поділ функцій і відповідальності, теорію прийняття рішень, математичний апарат процесів управління.
Для вирішення питання, яка схема організації є найкращої для даних конкретних умов, необхідно приймати в увагу різні підходи, запропоновані теоріями формування організацій. Теорії, які стверджують, що існує “єдиний кращий спосіб” побудови організації, називаються універсальними. Теорії, згідно яким оптимальна структура може розрізнятися від ситуації до ситуації в залежності від таких факторів, як технологія і зміна навколишніх умов, називаються ситуаційними.
Ідеї і концепції, які охоплює класична теорія організації — це результат роботи багатьох вчених і практиків. До відомих авторів, що зробили основний внесок у розвиток головних розділів класичної теорії, належать: наукове управління — Ф.В. Тейлор, Ф. Гілбретт, Л. Гілбретт, Г.Л. Гантт, X. Мюнстерберг,
X. Емерсон, Г.Л. Таун, М.Л. Кук; власне теорія організації — Г. Файоль, Дж.Д. Лізней, А.К. Рейлі, Л. Урвік; бюрократична теорія — М. Вебер.
Одну з перших спроб проаналізувати організаційні аспекти управління зробив Ф.В. Тейлор і його послідовники. Ідеї і методи, що випливають з досліджень Тейлора, відомі як наукове управління, у центрі якого — робота, яка виконується в низовій ланці організації.
Дослідження власне теорії організації стали проводитися на систематичній основі в період між 1890 і 1940 р., поряд з поглибленням розробок. У центрі уваги цих робіт — вся організація, а не просто робота, вироблена частиною організації чи окремими її членами. У рамках цих досліджень були сформульовані принципи організації, що створюють основу і критерії для формування організаційних структур, створення системи підрозділів, визначення управління, делегування прав і відповідальності. Значним внеском учених з’явилася бюрократична теорія, основи якої містяться в роботах Макса Вебера.
Наукове управління
Основною умовою цього напрямку класичної теорії є те, що робота, зокрема робота виконавців, може і повинна вивчатися за допомогою наукових методів. Згідно Тейлору, об’єктивний аналіз фактів і даних, зібраних на робочому місці, може стати основою визначення найкращого способу організації роботи. Більш того, визначення цього найкращого способу є обов’язком керуючого.
Сутність наукового управління виражена Тейлором у наступних чотирьох основних положеннях:
1) замість вольових рішень науково обґрунтовувати кожен елемент роботи;
» следующая страница »
1 ... 47 48 49 50 51 5253 54 55 56 57 ... 445