Тема 17. Діагностика кризових ситуацій та банкрутства. Подолання кризової ситуації на підприємстві
17.1. Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності
17.2. Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство
17.3. Основні положення діагностики кризових ситуацій та банкрутства на підприємстві
17.4. Програма антикризових заходів
17.5. Системи управління в подоланні кризової ситуації
Рекомендована література: 5, 6, 7, 8, 11, 22, 24, 62, 105, 118, 129, 179, 183, 184, 201, 229, 233, 249, 281
17.1. Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності
Термін “банкрутство” походить від італійського ЬапсагоШ — “зламаний ослін”. Під ним розуміють неспроможність або відмову юридичної чи фізичної особи платити кредиторам за своїми борговими зобов’язаннями з мотивів відсутності коштів [179, с. 239].
Цивільне законодавство УРСР 1920-х років теж визнавало можливість припинення діяльності юридичної особи за рішенням суду внаслідок неплатоспроможності, коли її власних коштів не вистачало для покриття боргів.
Але згодом, за роки існування радянської влади інститут банкрутства було ліквідовано, оскільки приватна власність на засоби виробництва не існувала, а борги держави чи колективних підприємств держава часто списувала. Лише у 1992 р., коли був прийнятий Закон України “Про банкрутство” було відроджено інститут банкрутства.
В світовій практиці законодавство про банкрутство розвивалось за двома принципово різними напрямками.
Один з них ґрунтувався на принципах британської моделі, коли банкрутство розглядалось як спосіб повернення боргів кредиторами за рахунок основних, оборотних і всіх інших наявних коштів шляхом ліквідації боржника-банкрута.
Другий напрямок закладений в американській моделі. Основна мета тут
полягає в тому, щоб через санацію реабілітувати компанію, відновити її платоспроможність.
В сучасних умовах в законодавстві розвинутих ринкових держав про- сліджується лінія на зближення і інтеграцію обох напрямків [179, с. 239 — 240].
Прийнята в червні 1999 року нова редакція Закону України “Про банкрутство” забезпечила подальший розвиток в Україні інституту банкрутства. Сама назва Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” свідчить про зміни орієнтації Закону на державному рівні. Це віддзеркалилось і на законодавчому визначенні терміну банкрутства — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
У новій редакції Закону перевага надається не карним функціям банкрутства (ліквідація та розподіл), а реорганізаційним, спрямованим на збереження кожного суб’єкта господарювання, відродження його потенціалу.
Основними цілями інституту банкрутства в ринковій економіці є наступні:
1. Стимулювання розвитку бізнесу (підприємництва) і зростання ефективності економіки.
2. Контроль господарських відносин між окремими суб’єктами ринку, забезпечення рівності прав, обов’язків і відповідальності.
3. Очищення ринку від недієздатних учасників.
4. Справедливий розподіл грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, між його кредиторами.
5. Створення умов для відродження бізнесу у випадку доцільності і бажання власників підприємства [129, с. 44 — 46].
Законодавство в сфері банкрутства належить до основоположних правових актів регулювання підприємницької діяльності і повинно, виходячи з сучасних уявлень про його стратегічну мету, виконувати такі дві основні функції, а саме слугувати:
» следующая страница »
1 ... 334 335 336 337 338 339340 341 342 343 344 ... 445