Менеджмент організацій

Тема 17. Діагностика кризових ситуацій та банкрутства. Подолання кризової ситуації на підприємстві

17.1. Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяль­ності

17.2. Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі проваджен­ня у справі про банкрутство

17.3.  Основні положення діагностики кризових ситуацій та банкрутства на підприємстві

17.4. Програма антикризових заходів

17.5. Системи управління в подоланні кризової ситуації

Рекомендована література: 5, 6, 7, 8, 11, 22, 24, 62, 105, 118, 129, 179, 183, 184, 201, 229, 233, 249, 281

17.1.                               Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності

Термін “банкрутство” походить від італійського ЬапсагоШ — “зламаний ослін”. Під ним розуміють неспроможність або відмову юридичної чи фізич­ної особи платити кредиторам за своїми борговими зобов’язаннями з мотивів відсутності коштів [179, с. 239].

Цивільне законодавство УРСР 1920-х років теж визнавало можливість при­пинення діяльності юридичної особи за рішенням суду внаслідок неплатосп­роможності, коли її власних коштів не вистачало для покриття боргів.

Але згодом, за роки існування радянської влади інститут банкрутства було ліквідовано, оскільки приватна власність на засоби виробництва не існувала, а борги держави чи колективних підприємств держава часто списувала. Лише у 1992 р., коли був прийнятий Закон України “Про банкрутство” було відродже­но інститут банкрутства.

В світовій практиці законодавство про банкрутство розвивалось за двома принципово різними напрямками.

Один з них ґрунтувався на принципах британської моделі, коли банкрутство розглядалось як спосіб повернення боргів кредиторами за рахунок основних, оборотних і всіх інших наявних коштів шляхом ліквідації боржника-банкрута.

Другий напрямок закладений в американській моделі. Основна мета тут

полягає в тому, щоб через санацію реабілітувати компанію, відновити її пла­тоспроможність.

В сучасних умовах в законодавстві розвинутих ринкових держав про- сліджується лінія на зближення і інтеграцію обох напрямків [179, с. 239 — 240].

Прийнята в червні 1999 року нова редакція Закону України “Про банкрут­ство” забезпечила подальший розвиток в Україні інституту банкрутства. Сама назва Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” свідчить про зміни орієнтації Закону на державному рівні. Це віддзеркалилось і на законодавчому визначенні терміну банкрутства — визна­на господарським судом неспроможність боржника відновити свою платосп­роможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

У новій редакції Закону перевага надається не карним функціям банкрут­ства (ліквідація та розподіл), а реорганізаційним, спрямованим на збереження кожного суб’єкта господарювання, відродження його потенціалу.

Основними цілями інституту банкрутства в ринковій економіці є наступні:

1.   Стимулювання розвитку бізнесу (підприємництва) і зростання ефектив­ності економіки.

2.  Контроль господарських відносин між окремими суб’єктами ринку, за­безпечення рівності прав, обов’язків і відповідальності.

3.   Очищення ринку від недієздатних учасників.

4.  Справедливий розподіл грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, між його кредиторами.

5.   Створення умов для відродження бізнесу у випадку доцільності і бажан­ня власників підприємства [129, с. 44 — 46].

Законодавство в сфері банкрутства належить до основоположних правових актів регулювання підприємницької діяльності і повинно, виходячи з сучас­них уявлень про його стратегічну мету, виконувати такі дві основні функції, а саме слугувати:

 

« Содержание


 ...  339  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я