Тема 14. Організація керівництва
14.1.Загальна характеристика діяльності керівника
14.2. Діапазон керованості та фактори, що його визначають.
14.3.Раціональний розподіл функцій в апараті управління.
14.4.Розподіл завдань.
14.5.Техніка і форми передачі розпоряджень.
Рекомендована література: 35, 58, 66, 67, 88, 90, 91, 147, 152, 165, 166, 168, 247, 262
14.1. Загальна характеристика діяльності керівника
Управління є специфічною сферою людської діяльності. Ефективність її залежить не стільки від особистих особливостей людини, скільки від знань та розуміння управлінських завдань, способів стимулювання та об’єднання зусиль усіх членів організації у напрямку реалізації цілей організації.
Керівник — це особа, яка реально виконує особливі функції керівництва, управління та організації у процесах виробництва.
Визначення цілей діяльності підприємства загалом та будь-якого його підрозділу зокрема є першочерговим завданням. Ці цілі фіксують бажаний напрямок розвитку підприємства, тобто це той кінцевий стан, до якого повинно дійти підприємство через певний проміжок часу. Визначення цих цілей становить сенс і суть процесу керівництва. Керувати — це означає задавати перспективи змін та розвитку.
Щоб перейти від одного стану до іншого, потрібно виконувати якісь роботи. Завдання, які відображають способи діяльності щодо досягнення намічених цілей, і є специфічною функцією управління. Керувати — це означає знати (і вміти), що потрібно зробити для того, щоб досягти бажаного результату.
Будь-яка діяльність містить безліч дрібних процесів та операцій, тому необхідно загальне завдання розчленувати на функціональні блоки та етапи. Створення функціональної структури, яка виконує конкретні операції, називається функцією організації. Організувати, значить створити діючий механізм, кожний елемент якого знає, як він повинен функціонувати, а їх взаємодія визначає розв’язання загального завдання.
Отже, ми бачимо, що діяльність керівника спрямована на управління підпорядкованою йому системою загалом, на керівництво процесом діяльності цієї системи та на створення її внутрішньої функціональної структури.
У діяльності конкретного керівника всі три функції постають у своєрідному поєднанні, значимість кожної з них виявляється тільки в особливій ситуації (на етапах становлення, за умов докорінної реорганізації, при істотних нововведеннях, у ситуаціях кризи тощо). Проте навчитися керувати, стати справжнім керівником можна тільки тоді, коли людина оволодіє всіма трьома зазначеними функціями й виявиться здатною не тільки ухвалювати відповідні рішення, але й перебирати на себе відповідальність за всі результати та наслідки.
Відомо, що у будь-якій організації управління здійснюється на кількох рівнях. Як правило, більшість управлінців не приймають рішень стосовно стратегічних цілей розвитку та зміни організації. Саме цих людей звичайно називають менеджерами.
Менеджмент діє у певній ситуації. Це означає, що до нього завжди висувають певні вимоги, він повинен діяти за умов обмежень.
Вимоги — це те, що повинен робити працівник. Наприклад, “вимоги до результатів роботи”, які зобов’язують працівника виконувати певні мінімальні кількісні та якісні норми або ж “вимоги до поведінки”, відповідно до яких він зобов’язаний виконувати певні дії (бути присутнім на певних нарадах або складати план соціального розвитку тощо). Вимоги можуть бути: начальника, колег, підлеглих, зовнішні вимоги та системні вимоги і вимоги самого менеджера.
Обмеження — це чинники (як внутрішні, так і зовнішні стосовно організації), які визначають межі того, що може робити працівник. Обмеження бувають:
— ресурсні (кількість та різновиди наявних ресурсів);
» следующая страница »
1 ... 281 282 283 284 285 286287 288 289 290 291 ... 445