Тема 5. Методологія проектування системи управління
5.1. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації
5.2. Елементи проектування організацій
5.3. Головні форми проектування організацій
5.4. Особливості різновидів структур управління
5.5. Нові форми структури організації
Рекомендована література: 165, 167, 234
5.1. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації
Оптимальний проект для будь-якої організації залежить від відповідних ситуаційних чинників. Тобто ситуаційні чинники відіграють важливу роль у визначенні найкращого проекту організації у кожному окремому випадку.
Можна виділити чотири групи таких ситуаційних чинників:
1. Стан зовнішнього середовища.
2. Технологія роботи всередині організації.
3. Стратегічний вибір керівництва організації по відношенню до її цілей.
4. Поведінка працівників.
Стан зовнішнього середовища.
Інколи різниця між організаціями полягає в тому, яке середовище оточує ту чи іншу організацію.
Зовнішнє середовище характеризується:
• складністю. Складність зовнішнього середовища визначається тим, як багато чинників впливає на проектування організації та наскільки вони схожі між собою;
• динамізмом. Динамізм зовнішнього середовища характеризується тим, як швидко змінюються фактори, які впливають на проектування організації. Залишаються вони сталими, стабільними, чи змінюються, нестабільні. Нині змінюються вимоги до підприємств з боку споживачів, постачальників. Тому багато підприємств переглядає свою структуру, створюються нові підрозділи, скорочуються ті підрозділи, які втратили контакт із зовнішнім середовищем.
Двомірна класифікація чинників зовнішнього середовища, що впливають на проектування організації, дозволяє виявити чотири типи ситуацій, кожна з яких найбільше відповідає тому або іншому виду бізнесу.
I. Ситуація, що характеризується низькою невизначеністю, є найбільш сприятливою для керівництва організацією.
II. Ситуація, що характеризується помірною невизначеністю, є вже більш напруженою для керівництва. Високий ступінь складності зовнішнього оточення вносить елемент значного ризику в процесі ухвалення рішення. Підвищений ризик підштовхує керівництво організації до більшої альтернативності в діях. Щоб ефективно управляти, керівники в даній ситуації повинні мати серйозну підготовку і наявність досвіду. Наприклад, нафтопереробне підприємство має справу з багатьма несхожими між собою інститутами зовнішнього середовища: охорона навколишнього середовища, постачальники, споживачі, закордонні конкуренти тощо. Проте ця взаємодія відбувається в межах достатньо стабільних процедур і не терпить частих серйозних змін.
III. Ситуація, що характеризується помірно високою невизначеністю, вимагає від керівництва і самої організації достатньої гнучкості. Це необхідно через часту зміну характеру взаємодії з чинниками зовнішнього середовища. Проте схожість чинників дозволяє керівникам справлятися із ситуацією, маючи достатній рівень підготовки і мотивації.
Великою допомогою керівнику в даній ситуації є система електронного опрацювання даних, яка дозволяє відслідковувати зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі.
IV. Ситуація, що характеризується високою невизначеністю, являє собою найбільшу складність для управління організацією, тому що зовнішнє середовище повне невизначених ситуацій.
Кожна з розглянутих вище ситуацій потребує свого специфічного підходу до проектування організацій і їх частин. Очевидно, виробництво електронної техніки високої якості можливе тільки для складних організаційних структур. З іншого боку, така складність навряд чи знадобиться солеварному виробництву.
» следующая страница »
1 ... 104 105 106 107 108 109110 111 112 113 114 ... 445