Умови вступу в галузь
Легкі
Порівняно легкі
Блоковані
Наявність
бар’єрів
Рівень монополізації ринку характеризує індекс Херфінделя (Н), який визначають шляхом підсумовування піднесених до квадрату часток ринку (у відсотках) різних фірм:
Н = <Р, + й\-+ ... +й2 ,
1 2 п’
де й1 й2 ... йп — частка ринку відповідної фірми у спадному порядку.
Ринок повинен бути конкретним і мати певні параметри: місцезнаходження, розмір, місткість, характер попиту.
В залежності від того, які потреби визначили попит на відповідний товар, можуть бути виділені такі види ринку:
• споживчий ринок;
• ринок посередників;
• ринок виробника;
• ринок державних установ.
За географічною ознакою розрізняють ринки:
• світовий;
• регіональний;
• місцевий.
Всі ринки знаходяться у двох станах, які характеризують рівень попиту та пропозиції на товар, тобто ринок продавця та ринок покупця. Ринковий попит виражається в такій кількості товарів, яку може придбати певна група покупців у певному регіоні, в датованому відрізку часу, за наявності визначеної програми маркетингу.
Ринкова система має свою структуру та інфраструктуру. Структура ринку відображає положення та зв’язок складових частин товарного ринку. Виключення з системи одного із її елементів паралізує всю систему ринкових відносин. Існують певні правила етики ринкових відносин:
• безумовне виконання підписаних контрактів за всіма укладеними угодами, визнання діловою людиною своїх недоробок в укладеній угоді та готовність відшкодувати пов’язані з цим збитки і одночасно не користуватись скрутним становищем партнера, повна довіра ділових партнерів у ставленні один до одного;
• прийняття «на віру» всього, що говорить та робить партнер, вміння будь-що дотримуватись слова, впевненість у тому, що партнер нічого не зробить за твоєю спиною на шкоду тобі;
• всебічна ділова взаємодопомога в усіх випадках, коли це необхідно, та в усіх без винятку галузях взаємовідносин. Головні «дійові особи» ринку — продавець та покупець, між
якими «стоїть» базисний елемент ринку — товар чи послуга. У формуванні, функціонуванні та розвитку ринку значну роль відіграють фінансово-кредитні установи, уряд, регіональні органи управління, соціальні групи, різні партії, засоби інформації тощо.
Кожний учасник в своїй діяльності на ринку використовує свої «інструменти»:
• продавець: товар, ціну, рекламу, сервіс, мережу збуту;
• покупець: комплекс методів оцінки і вибору товару, оприлюднення своєї думки;
• законодавець: законодавчі положення, що регулюють діяльність на ринку;
• фінансово-кредитні заклади: політику кредитування та фінансування;
• соціальні групи: інформаційний вплив.
Інфраструктура — це комплекс галузей економіки, які обслуговують ринкову діяльність та створюють умови для її життєдіяльності.
Основним ринковим індикатором є ціна. Ціна — це грошовий вираз вартості товару і головний «нервовий вузол» ринку. Функціонування реального ринку свідчить про існування закономірності: чим вища ціна, тим більше (об’ємніше) виробництво. Зниження ціни товару чи послуги є сигналом про зниження попиту. Вартість споживання — це сукупний ефект від споживання товару, що задовольняє певні потреби.
Задоволення — позитивна реакція від споживання того чи іншого товару, тобто вгамування на деякий час потреб, які постійно зростають і змінюються. Розрізняють функціональне задоволення (задоволення функціональних потреб) і психологічне задоволення (задоволення соціальних потреб).
» следующая страница »
1 ... 6 7 8 9 10 1112 13 14 15 16 ... 182