Маркетинг

Умови вступу в галузь

Легкі

Порівняно легкі

Блоковані

Наявність

бар’єрів

 

Рівень монополізації ринку характеризує індекс Херфінделя (Н), який визначають шляхом підсумовування піднесених до квад­рату часток ринку (у відсотках) різних фірм:

Н = <Р, + й\-+ ... +й2 ,

1             2                        п’

де й1 й2 ... йп — частка ринку відповідної фірми у спадному порядку.

Ринок повинен бути конкретним і мати певні параметри: місцезнаходження, розмір, місткість, характер попиту.

В залежності від того, які потреби визначили попит на відпо­відний товар, можуть бути виділені такі види ринку:

•   споживчий ринок;

•   ринок посередників;

•    ринок виробника;

•   ринок державних установ.

За географічною ознакою розрізняють ринки:

•   світовий;

•   регіональний;

•   місцевий.

Всі ринки знаходяться у двох станах, які характеризують рівень попиту та пропозиції на товар, тобто ринок продавця та ринок покупця. Ринковий попит виражається в такій кількості товарів, яку може придбати певна група покупців у певному регіоні, в да­тованому відрізку часу, за наявності визначеної програми марке­тингу.

Ринкова система має свою структуру та інфраструктуру. Структура ринку відображає положення та зв’язок складових час­тин товарного ринку. Виключення з системи одного із її елементів паралізує всю систему ринкових відносин. Існують певні правила етики ринкових відносин:

•    безумовне виконання підписаних контрактів за всіма укла­деними угодами, визнання діловою людиною своїх недоро­бок в укладеній угоді та готовність відшкодувати пов’язані з цим збитки і одночасно не користуватись скрутним станови­щем партнера, повна довіра ділових партнерів у ставленні один до одного;

•   прийняття «на віру» всього, що говорить та робить партнер, вміння будь-що дотримуватись слова, впевненість у тому, що партнер нічого не зробить за твоєю спиною на шкоду тобі;

•   всебічна ділова взаємодопомога в усіх випадках, коли це не­обхідно, та в усіх без винятку галузях взаємовідносин. Головні «дійові особи» ринку — продавець та покупець, між

якими «стоїть» базисний елемент ринку — товар чи послуга. У формуванні, функціонуванні та розвитку ринку значну роль відіграють фінансово-кредитні установи, уряд, регіональні орга­ни управління, соціальні групи, різні партії, засоби інформації тощо.

Кожний учасник в своїй діяльності на ринку використовує свої «інструменти»:

•   продавець: товар, ціну, рекламу, сервіс, мережу збуту;

•    покупець: комплекс методів оцінки і вибору товару, опри­люднення своєї думки;

•     законодавець: законодавчі положення, що регулюють діяльність на ринку;

•    фінансово-кредитні заклади: політику кредитування та фі­нансування;

•   соціальні групи: інформаційний вплив.

Інфраструктура — це комплекс галузей економіки, які обслу­говують ринкову діяльність та створюють умови для її життєдіяль­ності.

Основним ринковим індикатором є ціна. Ціна — це грошовий вираз вартості товару і головний «нервовий вузол» ринку. Функц­іонування реального ринку свідчить про існування закономірності: чим вища ціна, тим більше (об’ємніше) виробництво. Зниження ціни товару чи послуги є сигналом про зниження попиту. Вартість споживання — це сукупний ефект від споживання товару, що за­довольняє певні потреби.

Задоволення — позитивна реакція від споживання того чи іншого товару, тобто вгамування на деякий час потреб, які пост­ійно зростають і змінюються. Розрізняють функціональне задово­лення (задоволення функціональних потреб) і психологічне задо­волення (задоволення соціальних потреб).

 

« Содержание


 ...  11  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я