Позитивний чи негативний
Офіційні резерви
Основна частка зовнішньоекономічних операцій припадає на торгівлю товарами. Експорт забезпечує надходження з-за кордону іноземної валюти, яку можна витрачати на закупівлю товарів по імпорту. Торговельний баланс відбиває взаємозв’язок цих двох потоків. Якщо експорт перевищує імпорт, має місце позитивне сальдо торговельного балансу, якщо навпаки—зовнішньоторговельний дефіцит.
Крім обміну товарами, країни продають одна одній послуги: транспортні, туристичні, страхові, комунікаційні, фінансові. У рахунок поточних операцій входять також обміни надходженнями від доходів: зарплати і гонорари, дивіденди і відсотки за акціями та об- лиігаціями, а також трансферти (грошові перекази, пенсії, всіляка роду допомога).
Рахунок руху капіталів відбиває вкладення капіталів за кордоном. Придбання іноземних підприємств, купівля акцій іноземних компаній, казначейських зобов’язань, створення філіалів транснаціональними корпораціями, оренда іноземного майна—усі ці потоки, розглянуті як різниця надходжень із-за кордону і вкладень за кордоном, постають у вигляді балансу руху капіталів.
Між двома частинами платіжного балансу існує тісний взаємозв’язок. Дефіцит однієї з них породжує намагання до створення позитивного сальдо у другій, щоб за рахунок цього покрити дефіцит, що виник. Негативне сальдо баланса за поточними операціями означає, що у країну було ввезено більш, ніж за це можна заплатити виторгом від експорту. Розрахуватися можна або отримавши кредит, або продавши частину своїх активів. Це буде відображено у позитивному сальдо баланса руху капіталів. Якщо ж баланс за поточними операціями виявиться активним, то надлишок коштів, що виник від перевищення експорту над імпортом, може бути використаним для вкладення капіталу за кордоном у підприємницькій чи позичковій формі.
Дефіцит однієї частини платіжного балансу може не покриватися активним сальдо іншої. У такому випадку у діло вступають офіційні валютні резерви центральних банків. Якщо ж підсумок буде позитивним, то надлишок, що виник поповнює резерви центрального банку. Таким чином, офіційні резерви — своєрідний показник активності чи пасивності платіжного балансу країни.
В умовах вільно плаваючих валютних курсів платіжний баланс врівноважується автоматично під впливом коливань попиту і пропозиції на іноземну валюту. Якщо має місце фіксований курс, то регулювання відбувається за рахунок резервів. У випадку вичерпання останніх, країна буде змушена вдатися до деяких засобів у галузі зовнішньоторговельної політики.
Цілі та інструменти зовнішньоторговельної політики
Вступаючи у міжнародні економічні відносини, держави мають на меті певні інтереси: вони насамперед намагаються поліпшити свій економічний добробут шляхом припливу споживчих благ і ресурсів, які забезпечують можливість подальшого економічного зростання. При цьому вони бажають зберегти свою економічну незалежність і безпеку.
Реалізуючи згадані цілі, уряди проводять певну політику у галузі зовнішньої торгівлі, тобто додержуються певної системи поведінки у взаємовідносинах з іншими країнами, яка закріплена у вигляді законів і угод.
Найбільш відповідаючою принципам відкритої ринкової економіки є політика вільної торгівлі (фрітредерства), яка виключає будь-які штучні обмеження в обміні між індивідами та фірмами різних країн. Дотримання цього принципу забезпечує найраціональ- ніший розподіл ресурсів, реалізацію порівняльних переваг і одержання максимального виграшу від торгівлі усіма учасниками.
Однак на практиці переважна більшість країн у своїй зовнішньоторговельній політиці використовують певні обмеження, тобто додержуються принципу протекціонізму. Причинами цього є бажання забезпечити певний рівень економічної незалежності, для чого надається перевага національному виробництву, особливо його найбільш перспективним галузям, а також прагнення збільшити внутрішню зайнятість шляхом створення нових робочих місць на імпортозаміщуваних виробництвах і прямого обмеження припливу більш дешевої робочої сили з-за кордону.
» следующая страница »
1 ... 73 74 75 76 77 7879 80 81 82 83 ... 85