Макроекономіка

Міжнародний обмін і міжнародна торговельна політика

Економічний ефект від зовнішньоторговельних операцій. Принцип порівняльних переваг. Валютний ринок і валютний курс. Вплив міжна­родної торгівлі на об’єми національного виробництва, споживання і внутрішні ціни. Умови торгівлі. Платіжний баланс і способи його ре­гулювання. Цілі та інструменти зовнішньоторговельної політики в умовах вільної торгівлі і протекціонізму.

До сих пір аналіз поведінки економічних суб’єктів на ринку обмежувався рамками національної економіки. Однак ринкові відно­сини виникають також при взаємодії економік різних країн. При цьому той аналітичний інструментарій, що використовувався при вивчені поведінки економічних суб’єктів всередині кожної країни, є корисним для розуміння процесів, що відбуваються у сфері міжна­родного обміну.

По-перше, ці суб’єкти можуть виступати як самостійні дійові особи на міжнародному ринку і тому їх поведінка може бути описа­на у термінах мікроекономічного аналізу. Коли споживач, який живе в Англії, вирішує, чи купити йому годинник, що виготовлений у Швейцарії або Японії, сорочку, що пошита у Індії або Сингапурі, випити вранці бразильскої кави або китайського чаю, його вибір підпорядковується тим самим законам і правилам, які діють у ме­жах національного ринку. Також будуть поводитися і продавці ре­сурсів і фірми, тільки поле їхньої діяльності є більш широким, а чинники, що впливають на їхню поведінку, більш численними.

По-друге, на світовому ринку такі макрооб’єкти як національні господарства можуть розглядатися як мікроекономічні одиниці, до яких, з певною часткою умовності, можна застосувати принципи мікроекономічного підходу. Торговельний обмін між двома країна­ми багато в чому аналогічний обміну між двома індивідами, двома фірмами чи установами.

У той же час взаємовідносини у цій сфері мають суттєву спе­цифіку, що й робить їх предметом розгляду у окремому розділі мікро- економіки.

Принцип порівняльних переваг у міжнародній торговлі.

Чому країни торгують одна з одною? Найбільш очевидна відповідь полягає в тому, що громадяне однієї країни мають мож­ливість придбати деякі продукти у громадян інших країн дешевше, ніж у власній і таким чином збільшити свою вигоду. Але чому ви­робники в одних країнах мають можливість пропонувати свою про­дукцію закордонним покупцям за більш привабливі для останніх ціни? Пояснюється це тим, що економіки різних країн мають різні сильні і слабкі можливості. Вони можуть відрізнятися одна від одної присутністю або відсутністю тих чи інших виробничих ресурсів (ро­бочої сили, капіталов, сировини, родючих земель, джерел енергії тощо), кліматичними умовами, національними традиціями. При­родно, що країни, які мають деякі переваги щодо інших, спеціалізу­ються на випуску тієї продукції, яка реалізує ці переваги, і пропо­нують її іншим країнам в обмін на ті продукти, випуск яких у них неможливий або неефективний.

Міжнародна торгівля обумовлена у даному випадку абсолют­ними перевагами, тобто таким становищем, коли країна експортує продукцію, яку вона може виробляти з меншими питомими витра­тами, ніж її торговельні партнери, та імпортує ті товари, виробниц­тво яких її партнерам обходиться дешевше, ніж ній самій. У відпо­відності з цим принципом Арабські Емірати чи Венесуела будуть мати переваги у торгівлі нафтою, Бразилія чи Колумбія — у торгівлі кавою, країни Карибського басейну — бананами тощо. Джерелами їх переваг є географічне (кліматичне) положення або забезпеченість природними ресурсами.

Але як бути у тому випадку, коли країни не мають наявних пе­реваг з якого-небудь виду ресурсів? Чи обмінюватимуться вони у такому разі товарами між собою і якщо так, то що їх до цього спону­кає?

Відповідь на це запитання дає принцип порівняльних переваг, що був обґрунтований ще на початку XIX ст. англійським економістом Д.Рікардо. Він показав, що міжнародна спеціалізація вигідна навіть у тих випадках, коли країна має абсолютну перевагу з виробництва усіх товарів. У такому разі їй буде вигідно спеціалізуватися й екс­портувати таку продукцію, яка вироблятиметься з порівняльно мен­шими витратами на одиницю по відношенню до інших товарів, що виробляються у даній країні. Ввозити ж їй є сенс ту продукцію, ви­робництво одиниці якої обходиться дорожче, ніж виготовлення інших товарів.

 

« Содержание


 ...  73  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я