З іншого боку, у місті, де багато людей похилого віку і невелика частка молодих родин, на проект будівництва нової школи буде виділено коштів явно менше від оптимального рівня, оскільки витрати у вигляді податків до міського бюджету розподіляються рівномірно, вигодами ж від нової школи скористаються безпосередньо лише родини, що мають дітей шкільного віку.
Ухвалення рішень шляхом прямого волевиявлення членів співтовариства є базовим, елементарним рівнем, на якому здійснюється суспільний вибір. Практично найпоширенішим є варіант так званої представницької демократії, коли рішення приймаються не самими громадянами, а їхніми представниками, обраними ними в різні виконавчі органи: уряди, ради, муніципалітети тощо. Поведінка цих суб’єктів визначається набагато складнішою гамою інтересів і способів їх вираження, ніж безпосередніх виробників і споживачів. Насамперед у них є власні інтереси, впливаючи на які, можна впливати на рішення, що приймаються. Впливати можна через голосування, обираючи або не обираючи особу як свого представника.
Існують і невиборчі канали, за допомогою яких можна вплинути на результат здійснюваного вибору. Одним з таких способів є лобізм. Невеликі групи людей, інтереси яких не збігаються, а найчастіше суперечать інтересам більшості, за умов прямої демократії практично не мають шансів домогтися прийняття рішень на свою користь. Але за умов представницької демократії, вони можуть удатися до допомоги команди професійних політиків, які за допомогою гарної організації і маючи повнішу інформацію, взмозі схилити відповідальних осіб до прийняття потрібного їм рішення.
Рішення, що просувається за допомогою лобі, може виявитися суспільно корисним і принести більше блага, ніж те, що могло б бути прийнято прямим голосуванням чи опитуванням населення. Наприклад, прийняття під впливом екологічного та будівельного лобі рішення про фінансування з міського бюжету будівництва дорогих очисних споруджень для більшості платників податків може здатися занадто непріоритетним і неощадливою витратою коштів, але об’єктивно воно дасть значну користь місту. Або в такий самий спосіб можна проводити рішення, що відповідають лише своєкорисливим інтересам тих чи інших соціальних або професійних груп.
Інший спосіб просування прийняття рішення — практика обміну голосами (логролінг). Суть її полягає в тому, що кожен представник у виборному органі відбирає кілька проблем, що потребують рішення, найважливіших для виборців його округу, і в обмін на підтримку при голосуванні цих проблем обіцяє свій голос при вирішенні питань, важливих для його колег. У такий спосіб можуть прийматися програми, що ніколи не були б схвалені за умов прямої демократії.
Варіант обміну голосами—практика ухвалення рішення з будь- якої програми в пакеті з іншими. Рішення, прийняте в цілому, робить законним проект, що у разі самостійного розгляду навряд чи зібрав би потрібну кількість голосів.
Усе це свідчить про те, що практика прийняття рішень у суспільному секторі в принципі мало чим відрізняється від подібної практики в інших секторах економіки. Економічні суб’єкти прагнуть здійснити раціональний вибір, керуючись власними інтересами. Слід зазначити, що спроби держави коригувати недоліки ринкової економіки далеко не завжди можуть увінчатися успіхом хоча б тому, що державні та суспільні установи й інститути можуть поводитися як приватні особи, дбати лише про свою користь. Наслідки часто бувають значно гіршими від тих, що дає ринок, незважаючи на всі його вади, без утручання держави.
Проте це не означає повної відмови від державного регулювання економіки. Є сфери і рівні, де без цього регулювання просто неможливо обійтися. Слід пам’ятати, що немає ідеальних економічних систем та бездоганних способів управління ними. Усе має свої переваги і свої вади.
» следующая страница »
1 ... 66 67 68 69 70 7172 73 74 75 76 ... 85