Кожен з цих суб’єктів намагається максимізувати свою вигоду, зіставляючи витрати та виграші від цих витрат. Це визначає мотиви їхньої поведінки і зумовлює вибір того чи іншого рішення. Споживачі визначають, як найкраще потратити свої гроші, щоб одержати максимум задоволення; фірми намагаються вибрати найкращу комбінацію наявних ресурсів, щоб при даних цінах виробити
таку продукцію, яка дасть їм максимальний прибуток; суспільні організації оцінюють ефективність соціальних програм. Якщо знати основні принципи, згідно з якими приймаються подібні рішення, можна суттєво підвищити шанси на успіх у своїй діяльності. З’ясування цих принципів є основним завданням мікроекономіки.
Щоб досягти визначеної мети, мікроекономіка користується набором прийомів і способів вирішення завдань, що зветься методом економічного аналізу. Важливим його елементом є сукупність формально-логічних операцій, які дозволяють зрозуміти характер об’єкта дослідження. Для цього цілосний об’єкт у процесі аналізу розділяється на складові елементи, кожен з яких розглядається окремо з метою виділити найважливіші, найбільш суттєві, а потім об’єднати їх у нову цілісність, позбавлену другорядних і несуттєвих явищ. Це об’єднання суттєвих елементів у ціле складає логічну операцію, що зветься синтез.
Аналіз і синтез є розумовими операціями, що передбачають абстрагування, тобто відвернення від різноманіття фактів, які не мають безпосереднього відношення до суті процесів, що розглядаються, і узагальнення найбільш суттєвих їхніх рис. При цьому використовується важливий принцип — припущення “за інших рівних умов” (ceteris paribus). Це означає, що при дослідженні впливу якогось чинника на те чи інше економічне явище усі інші чинники вважаються незмінними. Такий метод, безумовно, спрощує реальну ситуацію, де всі чинники діють разом і взаємно впливають один на одного. Але у процесі дослідження припустимо і продуктивно розглядати вплив кожного чинника окремо. Наприклад, щоб з’ясувати, від чого залежить збільшення випуску продукції даної фірми, треба послідовно простежити вплив на кінцевий результат чинників праці, капіталу, технічного прогресу і т.і., кожного разу вважаючи “інші умови” незмінними.
Користуючись методом формально-логічного аналізу, треба намагатися уникнути деяких типових логічних помилок. Найбільш поширеною серед них є припущення “після цього — значить внаслідок цього” (post hoc). Якщо подія А мала місце перед подією В, легко припустити, що В є наслідком А. Але це зовсім не обов’язково. Якщо після прильоту деяких птахів настає весна, це не означає, що саме цей приліт спричинив зміну пори року. Тому слід чітко розрізняти кореляційні зв’язки, тобто тільки наявність зв’язку між двома подіями, і причинно-наслідкові зв’язки, коли одна подія дійсно є причиною виникнення другої.
Важливою особливістю методу мікроекономіки є широке використання так званого граничного аналізу. Вивчаючи поведінку економічних суб’єктів, мікроекономіка намагається виявити мотиви, які спонукають цих суб’єктів до прийняття рішень. При цьому виявляється, що вирішальне значення має не загальне бажання досягти певного результату, а деякі додаткові обставини, що призвели до прийняття остаточного рішення. Наприклад, бажання купити холодильник ще не означає його покупку. Але коли з’являється деяка додаткова сума грошей, яка робить покупку можливою, придбання холодильника стає реальністю. Таке саме рішення про збільшення випуску продукції фірмою буде залежити від того, призведе це до зростання прибутку чи тільки до збільшення витрат. Такі додаткові обставини мають назву граничних (marginal) і широко використовуються у мікроекономічному аналізі, бо саме вони для прийняття рішень і визначають економічну поведінку суб’єктів.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9 10 11 12 ... 85