Пропозиція і теорія фірми
Фірма як економічний суб’єкт. Види фірм. Способи координації економічної діяльності фірм. Альтернативні витрати виробництва їх структура. Закон спадної віддачі. Економія на масштабах. Макси- мізація прибутку.
Фірма як економічний суб’єкт
Другим після споживача найважливішим господарським суб’єктом, поява якого впливає на економічну ситуацію на мікрорівні, є виробник. Його функція полягає у забезпеченні пропозиції, тобто у доставці на ринок необхідної кількості товарів та послуг.
Виробництво благ і послуг — процес досить складний. Деякі з них можуть бути вироблені і доставлені на ринок індивідуальними виробниками, але виробництво більшості з них потребує координованих зусиль багатьох осіб.
Кожний з учасників загального трудового процесу виконує свою частку роботи (розподіл праці), а кінцевий продукт є результатом їх сумісних зусиль і взаємодій (кооперація праці). Усе це робиться у певних організаційних формах, які дозволяють оптимізувати способи вирішення економічних завдань.
Найбільш узагальнюючим поняттям, що відбиває усе різноманіття згаданих організаційних форм, є поняття фірма. Вона виступає як типовий економічний суб’єкт, що забезпечує пропозицію на ринку товарів та послуг і пред’являє попит на ринку факторів виробництва. З одного боку, фірма є організацією, що має виробничу, юридичну та комерційну самостійність, мета якої — перетворити вихідні ресурси у кінцевий продукт. З іншого боку — це економічний суб’єкт, що приймає рішення про те, що, як і скільки виробляти, щоб досягти поставленої мети. У цьому сенсі поняття “фірма” є теоретичною моделлю первинної господарської одиниці, абстрагованої від конкретних її різновидів і форм організації, мотиви і особливості поведінки якої є однією з задач мікроекономіч- ного аналізу.
Водночас, слід мати на увазі, що за цією абстрактною моделлю стоять реальні ділові підприємства, які суттєво відрізняються за своїми розмірами, сферами діяльності та формами організації.
Найбільш типовими видами фірм є індивідуальні підприємства, товариства і корпорації.
Індивідуальні підприємства є такою формою організації, де власність і управління здійснюється однією особою, що одержує весь прибуток і несе персональну відповідальність щодо усіх зобов’язань. Це дуже поширена форма у країнах ринкової економіки. У США на їх долю припадає більше ніж 75% загальної кількості фірм. Як правило це невеликі за розміром підприємства, поширені головним чином у сільському господарстві, будівництві, торгівлі та сфері обслуговування.
Ця форма має низку очевидних переваг: підприємства легко виникають і припиняють свою діяльність, увесь прибуток поступає безпосередньо власникам і оподатковується як їхній персональний дохід, їхні власники відповідають самі за свою діяльність і мають високу ступінь економічної свободи. У той же час об’єднання в одній особі підприємника і власника породжує певні незручності. Воно обмежує фінансові можливості підприємства розмірами власності господаря, збільшує ступінь ризику, бо банкрутство фірми означатиме одночасно і розорення власника.
Товариства або партнерства є асоціацією власників, які сумісно керують підприємством. Створення асоціацій є засобом об’єднання індивідуальних можливостей і ресурсів з метою утворити більш могутню і конкурентоспроможню фірму. Разом з тим, оскільки партнери з асоціації несуть рівну і необмежену відповідальність за всю діяльність фірми, втрати кожного, у разі невдачі, можуть бути більшими, ніж при індивідуальному підприємництві. З метою уникнути цієї незручності створюють інколи товариства з обмеженою відповідальністю, які крім звичайних партнерів, включають осіб, чия відповідальність у разі банкрутства не може перевищувати суму їхнього внеска. Така практика дозволяє суттєво розширити коло учасників товариств і, таким чином, збільшити розміри застосованого капіталу. Товариства, які об’єднують частину учасників на основі повної і солідарної відповідальності, а частину—на основі обмеженої відповідальності називають командитними.
» следующая страница »
1 ... 24 25 26 27 28 2930 31 32 33 34 ... 85