Макроекономіка

Щоб, наприклад, одержати додатково 0,5 кг сиру, споживач згоден відмовитися від 1 кг м’яса. У такому випадку ГНЗ становить: 0,5: 1=0,5 (у четвертому стовпчику таблиці наведено граничні нор­ми заміщення м’яса сиром. ГНЗ сиру на м’ясо будуть розміщуватися у зворотньому порядку). Ця величина буде у зворотній залежності від відносин граничних корисностей цих благ:

АВ _ и_тЛ ДА^-и_тВ

Дійсно, коли блага А є надміру, його гранична корисність дуже мала і суб’єкт згоден поступитися великою кількістю цього блага, щоб одержати певну кількість блага В, якого в нього недостатньо і гранична корисність якого велика.

Отже, величина А має бути великою, бо його гранична корисність мала, а В — малою, через те, що його гранична корисність велика.

Із рухом кривої байдужості вниз величина граничної норми заміщення спадає, тобто споживач віддає дедалі меншу кількість блага А для заміщення кожної наступної одиниці блага В, що й зу­мовлює увігнуту форму цієї кривої. У цьому відбивається закон спадної граничної корисності. Кут ухилу кривої байдужості посту­пово зменшується, що відображує величина кутового коефіцієнта ). Якщо ця величина менша від одиниці <1), ми маємо спра­ву зі слабким заміщенням. Одного продукту забагато, а іншого ж явно недостатньо, щоб адекватно відреагувати на скорочення спо­живання першого. Якщо = 1, має місце досконале заміщення, тобто зміна в споживанні кожної одиниці одного блага веде до зміни в споживанні іншого на ту ж величину, але в зворотному напрямку. Якщо >1, це означає високий ступінь заміщення, коли навіть невелика зміна споживання дефіцитного блага викликає істотні зру­шення в споживанні його замінника, який є в надлишку.

Взаємозаміна двох благ можлива лише у межах певного відрізка кривої байдужості, крайні точки якої відбивають мінімально не­обхідні споживачу кількості кожного блага.

Відрізок OQ (рис.14) показує мінімально необхідну кількості споживання блага А, від якого споживач не може повністю відмови­тися. Так само відрізок ОР показує мінімальну кількість спожи­вання блага В. За цих умов взаємна заміна можлива лише у межах відрізка М^ Він зветься зона заміщення. За її межами обидва блага виступають як незалежні одне від одного.

Рис.14

Крива байдужості відбиває певний рівень задоволення потреб, досягнутий комбінуванням кількох благ. Проте, можливий перехід на інший (вищий чи нижчий) рівень споживання, на якому з’яв­ляється свій набір комбінацій, що однаково задовольняють будь- яку потребу. Ця ситуація може бути відображена новою кривою бай­дужості, розташованою вище або нижче від попередньої. Так бу­дується карта байдужості, що включає низку кривих, де кожна розташована на графіку правіше й вище, відбиває вищий рівень за­доволення потреб (рис. 15а).

Рис.15, б

Криві байдужості не перетинаються. Якби це було так, то одна і та сама комбінація забезпечувала б споживачеві два різних рівня корисності, що неможливо. Припустимо, що вони перетнулися (рис. 15б). Точки А і В, які лежать на кривій І₁, байдужі одна до одної. Але точки Аі С, котрі лежать на кривій І₂ також байдужі, оскільки відби­вають той самий рівень споживання. Але відповідно до властивості транзитивності, якщо В байдужа до А, а А байдужа до С, то В має бути байдужою до С, отже вони повинні знаходитися на одній лінії, а не на різних. Виходить, криві байдужості не можуть перетинатися.

Карти байдужості відбивають суб’єктивні переваги спожива­ча, що комбінує представленими на ринку благами. Проте існують і об’єктивні умови, що обмежують можливості вибору—насамперед це розміри доходів та ціни.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 19 20 21 22 23 2425 26 27 28 29  ... 85