Макроекономіка

Припустимо, споживач, щоб поснідати, мусить розподілити виділені на цю мету кошти між бутербродами та кавою.

Припустимо, що додаткова чашка кави дає йому більше задо­волення, ніж додатково з’їдений бутерброд. У такому випадку він, наймовірніше, спрямує більшу частину коштів на придбання кави, а споживання бутербродів скоротить. Але тоді, згідно із законом спад­ної граничної корисності, бажаність кожної наступної чашки кави буде зменшуватися, тоді як цінність бутерброда з тих, що залишили­ся, — зростатиме. Зрештою, знаходиться варіант, коли граничні ко­рисності обох благ вирівнюються. Ця ситуація зветься рівновагою споживача і означає, що він не зацікавлений у зміні пропорцій спо­живання за рахунок переваги одного товару над іншим. Саме в тако­му випадку досягається й максимум загальної корисності за даним бюджетом і цінами.

Можна сформулювати правило: максимум корисності для спо­живача досягається, коли відносини граничних корисностей до цін усіх споживаних товарів рівні:

ми! _ ми2 _ ми3 _ мип

де Ми — гранична корисність;

Р — ціна;

1,2,3 ...п — споживані товари.

Слід пам’ятати, що споживча оцінка корисності надзвичайно суб’єктивна і не піддається точному кількісному обліку. Одні люди, сідаючи снідати, підраховують кількість споживаних калорій, інші — гроші у своєму гаманці, і не існує деякої одиниці корисності, яка могла б показати, що сполучення кави та бутербродів дає більше чи менше задоволення, ніж салат і фруктовий сік. Проте логіка ухва­лення рішення в будь-якому випадку залишається однією і тією ж: споживач прагне до такого сполучення благ, при якому їх граничні корисності вирівнюються, а загальна корисність досягає максиму­му.

Криві байдужості. Бюджетні лінії

Виявляється існує не одна, а кілька комбінацій різних благ, що дають у принципі таке ж задоволення споживчих бажань, і в цьому розумінні байдужих суб’єктові. Наприклад, здобуваючи для задо­волення своїх гастрономічних потреб, м’ясо та сир споживач може комбінувати їх кількість у різних сполученнях.

Комбінації

М'ясо (А), кг

Сир (В), кг

ГНЗ

А

4

1,5

 

В

3

2

0,5

С

2,5

2,5

1

Б

2

3,5

2

 

Купивши 3 кг м’яса і 2 кг сиру, споживач завдає собі такого ж задоволення, що й у разі придбання 2 кг м’яса і 3,5 кг сиру, чи 4 кг

м’яса і 1,5 кг сиру. Якщо показати це графічно, то одержимо ряд точок, що становлять різні комбінації двох благ, які забезпечують задоволення однакового рівня потреб (рис.13).

в

6

5

4

З

2

2

 

З

 

4

 

5

 

6

 

А

 
 

Рис.13

Лінія, що з’єднує ці точки називається кривою байдужості (І). Характеристики кривої байдужості відбивають особливості поведін­ки суб’єкта, що вирішує проблему альтернативного вибору спожи­ваних кількостей двох благ, які забезпечують йому певну корисність. Така крива буде, по-перше, завжди спадною. Це пояснюється про­тилежною спрямованістю руху споживаних кількостей двох благ. Якщо споживач збільшує споживання одного, то одночасно він змен­шує споживання іншого і навпаки. Криві, що описують зворотну за­лежність перемінних, завжди спадні. По-друге, крива байдужості зав­жди увігнута й ухил її стає пологішим у міру руху вниз і вправо за графіком. Це означає, що споживач не просто вибирає між двома благами, а вирішує проблему заміщення певної кількості одного бла­га визначеною кількістю іншого. Якщо в нього багато блага А, то він може відмовитися від якоїсь його частини, щоб одержати натомість якусь кількість блага В. Цю ситуацію можна виразити через показ­ник граничної норми заміщення (ГНЗ), яка є відношенням кількості блага, якого суб’єкт ще не має, але бажає отримати, і кількості блага, якої він згоден позбавитися.

 

« Содержание


 ...  23  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я