Припустимо, споживач, щоб поснідати, мусить розподілити виділені на цю мету кошти між бутербродами та кавою.
Припустимо, що додаткова чашка кави дає йому більше задоволення, ніж додатково з’їдений бутерброд. У такому випадку він, наймовірніше, спрямує більшу частину коштів на придбання кави, а споживання бутербродів скоротить. Але тоді, згідно із законом спадної граничної корисності, бажаність кожної наступної чашки кави буде зменшуватися, тоді як цінність бутерброда з тих, що залишилися, — зростатиме. Зрештою, знаходиться варіант, коли граничні корисності обох благ вирівнюються. Ця ситуація зветься рівновагою споживача і означає, що він не зацікавлений у зміні пропорцій споживання за рахунок переваги одного товару над іншим. Саме в такому випадку досягається й максимум загальної корисності за даним бюджетом і цінами.
Можна сформулювати правило: максимум корисності для споживача досягається, коли відносини граничних корисностей до цін усіх споживаних товарів рівні:
ми! _ ми2 _ ми3 _ мип
де Ми — гранична корисність;
Р — ціна;
1,2,3 ...п — споживані товари.
Слід пам’ятати, що споживча оцінка корисності надзвичайно суб’єктивна і не піддається точному кількісному обліку. Одні люди, сідаючи снідати, підраховують кількість споживаних калорій, інші — гроші у своєму гаманці, і не існує деякої одиниці корисності, яка могла б показати, що сполучення кави та бутербродів дає більше чи менше задоволення, ніж салат і фруктовий сік. Проте логіка ухвалення рішення в будь-якому випадку залишається однією і тією ж: споживач прагне до такого сполучення благ, при якому їх граничні корисності вирівнюються, а загальна корисність досягає максимуму.
Криві байдужості. Бюджетні лінії
Виявляється існує не одна, а кілька комбінацій різних благ, що дають у принципі таке ж задоволення споживчих бажань, і в цьому розумінні байдужих суб’єктові. Наприклад, здобуваючи для задоволення своїх гастрономічних потреб, м’ясо та сир споживач може комбінувати їх кількість у різних сполученнях.
Комбінації |
М'ясо (А), кг |
Сир (В), кг |
ГНЗ |
А |
4 |
1,5 |
|
В |
3 |
2 |
0,5 |
С |
2,5 |
2,5 |
1 |
Б |
2 |
3,5 |
2 |
Купивши 3 кг м’яса і 2 кг сиру, споживач завдає собі такого ж задоволення, що й у разі придбання 2 кг м’яса і 3,5 кг сиру, чи 4 кг
м’яса і 1,5 кг сиру. Якщо показати це графічно, то одержимо ряд точок, що становлять різні комбінації двох благ, які забезпечують задоволення однакового рівня потреб (рис.13).
в
6
5
4
З
2
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
Рис.13
Лінія, що з’єднує ці точки називається кривою байдужості (І). Характеристики кривої байдужості відбивають особливості поведінки суб’єкта, що вирішує проблему альтернативного вибору споживаних кількостей двох благ, які забезпечують йому певну корисність. Така крива буде, по-перше, завжди спадною. Це пояснюється протилежною спрямованістю руху споживаних кількостей двох благ. Якщо споживач збільшує споживання одного, то одночасно він зменшує споживання іншого і навпаки. Криві, що описують зворотну залежність перемінних, завжди спадні. По-друге, крива байдужості завжди увігнута й ухил її стає пологішим у міру руху вниз і вправо за графіком. Це означає, що споживач не просто вибирає між двома благами, а вирішує проблему заміщення певної кількості одного блага визначеною кількістю іншого. Якщо в нього багато блага А, то він може відмовитися від якоїсь його частини, щоб одержати натомість якусь кількість блага В. Цю ситуацію можна виразити через показник граничної норми заміщення (ГНЗ), яка є відношенням кількості блага, якого суб’єкт ще не має, але бажає отримати, і кількості блага, якої він згоден позбавитися.
» следующая страница »
1 ... 18 19 20 21 22 2324 25 26 27 28 ... 85