Макроекономіка

Раціональний споживчий вибір

Максимізація корисності як цільова функція споживача. Загальна та гранична корисність. Закон спадної граничної корисності. Рівно­вага споживача. Криві байдужності й бюджетна лінія. Ефект доходу й ефект заміщення. Виграш споживача.

З’являючись на ринку, споживач має на меті придбати якусь кількість благ і послуг для того, щоб задовольнити свої потреби. Отже він орієнтується на властивості благ і послуг, що полягають у здатності приносити задоволення, робити приємність.

Корисність. Закон спадної граничної корисності

Здатність товарів і послуг у процесі їхнього споживання задо­вольняти будь-які людські потреби називається корисністю. В еко­номічній науці поняття корисності трохи відрізняється від загаль­ноприйнятого його значення. Воно відбиває суб’єктивну оцінку індивідом ступеня бажаності того чи іншого блага незалежно від того, чи сприяє його споживання об’єктивному розвитку певного су­б’єкта, чи завдає йому шкоди. У цьому розумінні такі продукти як алкоголь, сигарети, наркотики економічно розглядаються як ко­рисності, якщо вони бажані для споживача, приносячи йому задо­волення. Разом із тим корисність формується під впливом об’єктив­них обставин. Корисними можуть бути лише доступні для спожива­ча блага. Багатства, що лежать на дні океану чи в надрах далеких зірок і планет, не можуть розглядатися як економічні корисності, незважаючи на всю їх бажаність.

Ступінь корисності може виражатися в різних показниках.

Загальна корисність—величина, що відбиває загальну задово­леність індивіда споживанням певної кількості блага. М’ясо задо­вольняє потребу в їжі, а сигарети — у палінні. З’їдаючи 2 кг м’яса на тиждень і викурюючи пачку сигарет за день, споживач задовольняє ці потреби, і дані величини відбивають загальну корисність благ щодо певного періоду часу.

Гранична корисність—це задоволеність, що набувається від спо­живання кожної додаткової одиниці блага. Якщо м’ясо, що з’їдаєть­ся, поділити на порції, то задоволення, що дістається від споживан­ня кожної наступної дози, буде виражати її граничну корисність. Так само, задоволення, що зазнає курець від викурювання кожної на­ступної сигарети, визначає її граничну корисність.

Ступінь корисності залежить від наявної кількості певного бла­га (запасу) та від інтенсивності потреби в ньому. У межах звичайної норми споживання (досягнутого рівня інтенсивності) збільшення кількості споживання спричиняє зростання загальної корисності і зниження граничної корисності. Для курця, що звик викурювати пачку сигарет на день, наявність лише п’яти сигарет не може задо­вольнити його загальну потребу і тому корисність кожної сигарети уявляється високою. Із наближенням кількості споживаних сигарет до звичної норми (насичення) загальна корисність зростає, але ба­жаність кожної наступної стає меншою. Досягнувши точки насичен­ня, загальна корисність починає зменшуватися, а гранична набуває негативних значень.

Графічно цю залежність подано на рис.12.

Якщо індивідуум має лише п’ять сигарет, граничну корисність п’ятої одиниці відіб’є точка А графіка (рис.12), а загальна корисність буде виражатися площею, обмеженою осями координат та перпен­дикуляром, опущеним з точки А на вісь абсцис. Із збільшенням кількості запасу точка граничної корисності піде вниз по кривій (В, С ...), тоді як загальна корисність (заштрихована площа) зростатиме. Збільшення споживання за межами точки насичення D — 20 сигарет —може призвести вже до негативної корисності (дискомфорт, неза­доволення). Загалом вважається, що споживач добровільно не буде збільшувати споживання після того, як загальна корисність блага починає знижуватися.

Легко помітити, що прагнення збільшити кількість спожива­них благ до рівня повного насичення потреби призводить до змен­шення корисності кожної наступної споживаної одиниці. В цьому втілюється закон спадної граничної корисності. Під його впливом фор­мується споживчий вибір. Кожен споживач прагне забезпечити собі максимальний рівень корисності. Він змушений діяти у межах пев­них обмежень, насамперед бюджетних. За таких умов він повинен розподіляти свої можливості між кількома благами так, щоб макси­мально задовольнитися. Це можливо лише в тому випадку, коли кож­на грошова одиниця, витрачена на придбання одного блага, прино­сить таку ж додаткову корисність, як одиниця, витрачена на інше. Іншими словами, граничні корисності цих благ повинні бути одна­ковими. Як досягається однакова корисність благ?

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27  ... 85