Практичний підхід до спілкування або практика спілкування пов’язані з його організацією, зіставленням різних практичних форм з метою їх оп- тимізації, засвоєнням практичних прийомів, ділових ігор, практикумів. Для практичного спілкування важливим є набуття та закріплення його практичних навиків.
Спілкування — це процес взаємовідносин суб’єктів (особистостей, соціальних груп), в якому проходить взаємообмін діяльністю, інформацією, емоціями, навичками, вміннями.
Хліб людей організації — інформація та комунікація. Якщо порушуються інформаційні потоки всередині підприємства та зв’язки з зовнішнім середовищем, саме його існування стає під загрозу. При цьому підступність ситуації полягає в тому, що небезпеку видно не відразу, а тільки тоді, коли вже нічого змінити не можна.
Власне, однієї інформації недостатньо. Тільки коли інформація відповідним чином перетворюється і опрацьовується, тобто коли виникають комунікативні зв’язки, забезпечується існування та ефективна діяльність організації.
Більшість керівників не підозрює, що навіть при добре налагоджених інформаційних потоках комунікація в повному розумінні виникає з ускладненням. Для цього є багато причин. Головна — в самій людині. Людина думає і реагує, як правило, не тою мірою логічно й раціонально, як це передбачається надраціональним технологічним середовищем підприємства. Людина реагує діалектично. Це постійно створює малі й великі конфлікти, розвиток і вирішення яких безпосередньо впливає на результати та ефективність діяльності організації. Щоб розв’язувати конфлікти, ті, хто керує людьми, повинні вчитися оволодівати конфліктними ситуаціями. Це такою ж мірою обов’язково, як уміння читати й писати.
Наш найцінніший ресурс — людина. Без освіти справжня комунікація неможлива. Тільки завдяки постійній освіті людина розвивається, проявляє свої таланти і реалізує себе. Тоді вона здатна до різносторонньої діяльності. Якщо ми хочемо поліпшити інформаційні та комунікативні зв’язки, нам варто звернутися до спеціальних знань і змінити нашу поведінку. В кожній групі необхідні прямі та зворотні зв’язки. Що ж до зміни нашої поведінки, то це процес, на шляху якого, крім нас, ніхто не стоїть.
Хто з нас не знає цитат: «поговоримо по-діловому», «наша робота — це тільки справа», «почуттям не місце на зборах, тут обговорюються тільки ділові питання» тощо. Але чи можливо це? Невже ми такі раціональні? Чи можемо ми залишити осторонь наші почуття так легко, як зняти пальто? Хіба почуття — не частина нас самих, хіба вони не впливають на наші рішення, нашу роботу і взагалі на наше життя? Хіба почуття не переважають час від часу всі раціональні міркування?
В.Зігерт і Л.Ланг [2] наводять просту діаграму, яка ілюструє, що людина — це на 90 % почуття і на 10 % — розум. Розум та емоції складають людину. Всі намагання відокремити почуття, побороти їх або заборонити — безперспективні, а в остаточному підсумку й шкідливі.
Німецький вчений Рут Кон сказав про почуття: «Почуттям не треба вирішень, вони просто є: біль, радість, боязнь, розгубленість. Питання в тому, як ними оволодіти». Рут Кон серцевиною роботи зборів і комунікативної системи назвав темоцентричну взаємну акцію. Це метод встановлення балансу, спеціально призначений для підприємств, організацій, зборів, конференцій, тобто необхідність балансувати стан індивідуума, його стосунки з іншими та спільне завдання. Символічно цей баланс можна подати як трикутник, вершини якого «Я», «Ми» і «Завдання» або «Тема». Коло, в якому знаходиться трикутник — це оточуюча реальність.
Основу методу Рут Кон складають постулати та правила. Постулати звучать таким чином.
1. Будь сам собі шефом. Це означає, що ти повноправний, залежний і вільний одночасно. Сприймай будь-яку ситуацію як об’єкт для прийняття рішень. Ти відповідаєш за себе і за інших.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9 10 11 12 ... 134