Комунікації в менеджменті

ЕКСПРЕСИВНА ПОВЕДІНКА В СПІЛКУВАННІ

9.1. Експресія як вираз внутрішнього світу людини.

9.2. Експресія погляду.

9.3. Мова жестів у комунікації.

9.4. Міміка і голос як експресивні складові комунікації.

Література:

КурбатовВ.И. Стратегия делового успеха. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1995.

ЛабунскаяВ.А. Психология общения. Психология экспрессивного по­ведения. - М., 1989.

Секреты умелого руководителя / Сост. И.В. Липсиц. — М.: Экономи­ка, 1991.

ТрусовВ.П. Выражение эмоций на лице. — Вопросы психологии, 1982.

—                 № 5.

Швальбе Б., ШвальбеX. Личность, карьера, успех. — М.: Прогресс, 1994.

9.1.     Експресія як вираз внутрішнього світу людини

Е

кспресивна поведінка співрозмовника говорить про нахили до довір­ливої бесіди або до конфронтації, особливості характеру, виховання. Мова рухів, слів і внутрішній світ людини взаємопов’язані. Вміння бачити це, оцінювати й використовувати в комунікативній практиці — важлива складова техніки та методики ділового спілкування.

Мова слів і мова тіла досить непрості. Нерідко ці мови ніби суперечать одна одній: на словах людина говорить одне, а всією своєю експресією — інше. Тут важливим буде розуміння того, що вербальна комунікація є свідомою, раціоналізованою, початково продуманою. На відміну від цьо­го мова тіла часто буває спонтанною. Однак, якщо слова можуть заводити в оману, причому свідомо, то в більшості випадків експресивна поведінка більш правдива. Це пов’язано з тим, що людині важче вдається узгодити координацію всіх компонентів експресивної поведінки: міміки, жестику­

ляції, рухів. Найчастіше саме експресія видає справжні наміри, правдиві відчуття, хвилювання. Потрібно просто вміти «читати» мову експресивної поведінки.

Що ж входить до експресивної поведінки?

Міміка насамперед пов’язана з рухом м’язів обличчя, їх рухливістю, скутістю й іншими сигналами. Пози та жести проявляються в рухах рук, голови, корпусу, у всій людській пантоміміці. Сюди можна віднести інто­націю голосу, тембр, гучність, ходу, рухові та просторові характеристики.

Оцінка рухів проводиться не за окремо взятими елементами експре­сивної поведінки, а за всім комплексом рухів. Такий комплекс називаєть­ся експресивним кластером.

Найчастіше основним об’єктом дослідження виступає обличчя люди­ни. Вивчення основних мімічних станів, таких як радість, гнів, страх, зди­вування, відраза, страждання виробило одиницю аналізу виразу обличчя

—                 мімічну ознаку. Сукупність таких ознак утворює структуру різних експ­ресій обличчя. Тому «код» — це певна кількість взаємопов’язаних ознак, які відрізняються ступенем відповідності тієї чи іншої емоції.

Курбатов В.І. [1] виділяє такі мімічні «коди» емоційних станів:

1.   Гнів. Рот відкритий, кутики губ опущені, очі розплющені або зву­жені, блищать, брови стягнуті до перенісся, зовнішні кутики брів підняті доверху, вертикальні зморшки на лобі та переніссі, обличчя динамічне.

2.   Зневага. Рот закритий, кутики губ опущені, очі звужені, брови стяг­нуті до перенісся, обличчя динамічне.

3.  Страждання. Очі потухлі, внутрішні кутики брів підняті доверху, об­личчя застигле.

4.   Страх. Рот відкритий, кутики губ припідняті, очі широко розплю­щені, блиск очей невиразний, брови підняті доверху, горизонтальні змор­шки на лобі.

5.   Подив. Рот відкритий, кутики губ припідняті, очі широко розплю­щені, блиск очей невиразний, брови підняті доверху, горизонтальні склад­ки на лобі.

6.   Радість. Рот закритий, очі приплющені або заплющені, блищать, обличчя динамічне.

9.2.     Експресія погляду

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 58 59 60 61 62 6364 65 66 67 68  ... 134