Комунікації в менеджменті

Керівники, менеджери, підприємці за специфікою своєї роботи зму­шені постійно спілкуватися з людьми, тому повинні брати до уваги всі нюанси комунікації.

Мовне спілкування між людьми дуже багатолике. Його можна розгля­дати під різними кутами зору. Перший і основний — це людина в світі ко­мунікацій у процесі обміну інформацією. Цей вид спілкування характери­зує людину як суб’єкта комунікативних зв’язків.

Другий різновид спілкування — характеристика його структури, видів, типів. У цьому відношенні необхідно розрізняти переговори, торги, супе­речки, ділові ігри та різні види обговорення.

Всі ці різновиди ділового спілкування мають свої сюжети й особли­вості. Спілкування завжди переслідує певні цілі. В ньому необхідно розрі­зняти стратегію і тактику досягнення цілей. Спілкування може реалізову­ватися в такій формі:

—      міжособистісне спілкування;

—      ділове й особисте спілкування;

—      комунікація.

Що ж таке спілкування?

Спілкування — це взаємодія, взаємовідносини. Сторонами таких взає­мовідносин є люди, суб’єкти спілкування. В основі спілкування, насампе­ред, лежить ставлення людей один до одного. Спілкування — це процес взаємодії між людьми і, будучи багатогранним, воно включає в себе:

—      формування та розвиток особистості;

—      розвиток суспільства та суспільних відносин;

—      соціалізацію особистості;

—      створення й розвиток суспільних способів взаємодії людей;

—      соціально-психологічну адаптацію людей;

—      обмін емоціями;

—      навчання, передачу вмінь та навичок;

—      обмін інформацією;

—      обмін діяльністю;

—      формування ставлення до себе, до інших людей і суспільства в ціло­му.

Характеризуючи спілкування, Курбатов В.І. [4] пов’язує його із взає­мовідношенням типу: «Я — Я», «Я — Ми», або «Ми — Ми».

—      (Я — Я) — перший тип спілкування, індивідуально-особистий;

—      (Я — Ми) — індивідуально-колективний;

—      (Ми — Ми) — колективно-суспільний.

Кожен тип спілкування має свої особливості, лексику, цілі, завдання, свою глибину та багатомірність.

Предметом спілкування є така його характеристика, яка визначає змістовний характер людської взаємодії: кожен професіонал повинен вміти вислуховувати та розуміти, пояснити й довести, запитати й відпові­сти, створити атмосферу довіри в бесіді, знайти тонкий психологічний підхід до клієнта, розв’язати конфлікт, зняти напругу.

В основі всього цього лежить комунікативна техніка спілкування. Во­лодіння нею — важлива ознака професійної придатності всіх тих, чия про­фесія пов’язана із спілкуванням.

Спеціаліст у галузі спілкування повинен:

—      знати мовний етикет і вміти його використовувати;

—      аналізувати предмет спілкування, розбирати скарги, заяви;

—      ставити запитання та конкретно відповідати на них;

—володіти навичками, прийомами ділового спілкування, його такти­кою, стратегією;

— вміти вести бесіду, співбесіду, ділову розмову, полеміку, дискусію, діалог, ділову нараду, переговори, торги;

—      вміти аналізувати конфлікти, кризові ситуації, конфронтації і вирі­шувати їх;

—мати навички обгрунтовувати, аргументувати, переконувати, дося­гати згоди, компромісів;

—володіти технікою мовлення, вміти правильно будувати розмову та інші публічні виступи;

— вміти знімати стреси, коригувати поведінку партнера і оцінювати його.

Спілкування як реальне явище — це практичний процес. Який би його аспект ми не розглядали — це процес реальної, практичної взаємодії між суб’єктами спілкування.

 

« Содержание


6  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я