Керівники, менеджери, підприємці за специфікою своєї роботи змушені постійно спілкуватися з людьми, тому повинні брати до уваги всі нюанси комунікації.
Мовне спілкування між людьми дуже багатолике. Його можна розглядати під різними кутами зору. Перший і основний — це людина в світі комунікацій у процесі обміну інформацією. Цей вид спілкування характеризує людину як суб’єкта комунікативних зв’язків.
Другий різновид спілкування — характеристика його структури, видів, типів. У цьому відношенні необхідно розрізняти переговори, торги, суперечки, ділові ігри та різні види обговорення.
Всі ці різновиди ділового спілкування мають свої сюжети й особливості. Спілкування завжди переслідує певні цілі. В ньому необхідно розрізняти стратегію і тактику досягнення цілей. Спілкування може реалізовуватися в такій формі:
— міжособистісне спілкування;
— ділове й особисте спілкування;
— комунікація.
Що ж таке спілкування?
Спілкування — це взаємодія, взаємовідносини. Сторонами таких взаємовідносин є люди, суб’єкти спілкування. В основі спілкування, насамперед, лежить ставлення людей один до одного. Спілкування — це процес взаємодії між людьми і, будучи багатогранним, воно включає в себе:
— формування та розвиток особистості;
— розвиток суспільства та суспільних відносин;
— соціалізацію особистості;
— створення й розвиток суспільних способів взаємодії людей;
— соціально-психологічну адаптацію людей;
— обмін емоціями;
— навчання, передачу вмінь та навичок;
— обмін інформацією;
— обмін діяльністю;
— формування ставлення до себе, до інших людей і суспільства в цілому.
Характеризуючи спілкування, Курбатов В.І. [4] пов’язує його із взаємовідношенням типу: «Я — Я», «Я — Ми», або «Ми — Ми».
— (Я — Я) — перший тип спілкування, індивідуально-особистий;
— (Я — Ми) — індивідуально-колективний;
— (Ми — Ми) — колективно-суспільний.
Кожен тип спілкування має свої особливості, лексику, цілі, завдання, свою глибину та багатомірність.
Предметом спілкування є така його характеристика, яка визначає змістовний характер людської взаємодії: кожен професіонал повинен вміти вислуховувати та розуміти, пояснити й довести, запитати й відповісти, створити атмосферу довіри в бесіді, знайти тонкий психологічний підхід до клієнта, розв’язати конфлікт, зняти напругу.
В основі всього цього лежить комунікативна техніка спілкування. Володіння нею — важлива ознака професійної придатності всіх тих, чия професія пов’язана із спілкуванням.
Спеціаліст у галузі спілкування повинен:
— знати мовний етикет і вміти його використовувати;
— аналізувати предмет спілкування, розбирати скарги, заяви;
— ставити запитання та конкретно відповідати на них;
—володіти навичками, прийомами ділового спілкування, його тактикою, стратегією;
— вміти вести бесіду, співбесіду, ділову розмову, полеміку, дискусію, діалог, ділову нараду, переговори, торги;
— вміти аналізувати конфлікти, кризові ситуації, конфронтації і вирішувати їх;
—мати навички обгрунтовувати, аргументувати, переконувати, досягати згоди, компромісів;
—володіти технікою мовлення, вміти правильно будувати розмову та інші публічні виступи;
— вміти знімати стреси, коригувати поведінку партнера і оцінювати його.
Спілкування як реальне явище — це практичний процес. Який би його аспект ми не розглядали — це процес реальної, практичної взаємодії між суб’єктами спілкування.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 ... 134