СПІЛКУВАННЯ ТА КОМУНІКАЦІЯ
1.1. Проблема та практика спілкування.
1.2. Питання теорії комунікації.
1.3. Соціальні інститути комунікації.
1.4. Ефективність комунікації в умовах ринку.
Література:
Блэк Сэм. Паблик Рилейшнз. Что это такое? — Укрреклама, 1994.
Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. — М.: Экономика,
1990.
ЛадановИ.Д. Практический менеджмент. — М., 1995.
КурбатовВ.И. Стратегия делового успеха. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1995.
Кузин Ф.А. Делайте бизнес красиво. — М.: ИНФРА — М, 1995.
Секреты умелого руководителя / Сост. И.В. Липсиц. — М.: Экономика,
1991.
1.1. Проблема та практика спілкування
|
В |
міння продуктивно і безконфліктно спілкуватися — не тільки важлива професійна якість будь-якого працівника, але й необхідний елемент культури людини. Загальнолюдські норми поведінки тісно пов’язані з визнанням цінностей, неповторності кожної особистості. А визнання самооцінки особистості реалізується в повсякденному житті через відповідний, рівноправний, партнерський стиль спілкування. Важлива форма прояву поваги до людини — це доброзичливе ставлення до неї як до співрозмовника: на роботі, вдома, в транспорті, в черзі.
Легко проявити повагу до перехожих — нам це нічого не коштує. Дещо важче зберігати такт і витримку в переповненому автобусі, тролейбусі. Ще важче бути ввічливим і уважним контролеру відділення ощадбанку, перед яким увесь день маячать люди.
Як правильно поводити себе в найрізноманітніших, неочікуваних, складних ситуаціях спілкування?
Основний принцип запропонований ще дві тисячі років тому. І з тих пір людство не винайшло нічого кращого. «І так у всьому, як хочете, щоб з Вами поступали люди, так поступайте і Ви з ними» (Євангеліє від Матвія 7,12).
Практика з усією очевидністю засвідчує, що без вміння встановити ділові зв’язки, співробітничати з партнерами, керувати людьми, ситуацією і самим собою, досягти комерційного успіху надзвичайно важко. Між тим у більшості наших підприємців вкрай низький рівень культури спілкування, що суттєво знижує їх ділову активність і не дозволяє максимально реалізувати свою ініціативу.
В діловому спілкуванні, як і в будь-якому іншому виді діяльності, де використовується мова, успіх пов’язаний з особливостями комунікатора, якістю його мовної “продукції” і психічним станом того, хто цю «продукцію» одержує та засвоює.
Тон мови є індикатором психічного стану того, хто говорить. За тоном легко можна здогадатися про те, чи вірить той, хто говорить, у свої власні слова. Тон може викликати у слухача усвідомлення того, що той, хто говорить, висловлює своє незадоволення або докоряє йому в чомусь. Коли хочуть вплинути, то гучність голосу посилюється. Те ж саме, коли обурюються. Однак у країнах Сходу при обуренні переходять на шепіт. Від цього представникам західних регіонів буває не по собі. Ми звикли гучність ототожнювати з емоціями, а тишу — з розслабленням. Тому у своїй мові ми знаходимо оптимальний рівень гучності і, тим самим, коли говоримо, подаємо сигнал іншим про свою прихильність до них.
Рухи тіла того, хто говорить, ніби підсилюють його самовираження. Так, якщо при якомусь повідомленні той, хто говорить, піднімається і нахиляється до того, хто слухає, то кожному зрозуміло, що співрозмовник надає своєму повідомленню вагому значущість. Коли той, хто говорить, після повідомлення відкидається на спинку крісла, оточуючі відчувають, що він чекає на схвалення.
Щоб впливати на слухачів мовою, потрібно забезпечити гармонійне поєднання мови та рухів тіла. Цьому ж принципу підпорядковується і спрямування погляду під час розмови.
Очі — вікна душі людини. Через них люди пізнають істинний настрій своїх співробітників. Погляд є каналом зв’язку між співрозмовниками. Спрямування має свою складну азбуку.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9 10 11 12 ... 134