Комунікації в менеджменті

РОЗВИТОК ПИСЕМНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

15.4.   Історія писемного спілкування.

15.5.   Уніфікація та стандартизація тексту.

15.6.   Класифікація листів.

15.7.   Оформлення бланків листа і конвертів.

Література:

1.  АльбовА.С. Письмо зарубежному партнеру. — Л.: 1991.

2.   Андрушко С.Я. Искусство составления деловых писем на английс­ком языке. — Одесса: “Два слова”, “Вариант”, 1993.

3.   ВеселовП.В. Современное деловое письмо в промышленности. — М, 1990.

4.   Ваш зарубежный партнер. Переписка, документация, контракты. — М.: МП «Технология», 1992.

5.   Палеха Ю.И. Организация современной деловой коммуникации. — К.: МАУП, 1995.

6.   Палеха Ю.И. Организация общего и кадрового делопроизводства. — К.: МЗУУП, 1993.

7.   Плотников А.В. Деловая переписка с зарубежными партнерами. — К.: Лира, 1992.

16.1.     Історія писемного спілкування

З

 давніх часів до нас дійшли різні види писемного спілкування, що дає нам можливість вивчати історію розвитку суспільства, особливості по­буту, взаємовідносини між людьми, які складалися протягом століть.

Листи — це засоби спілкування та передачі інформації, які виникли разом з писемністю дуже давно. Основні правила складання кореспон­денції, які прийняті в міжнародному спілкуванні, склалися більше ста п’ятдесяти років тому, хоча листи люди писали й раніше.

В давнину римляни листів не підписували, якщо це не були листи до імператора. Адресу на конверті не писали, тому що листи вручалися по­сильними особисто адресату. В формі листів складалися цілі романи,

вірші, філософські трактати, соціально-політичні памфлети, літературно- критичні замітки.

З роками форма, стиль і манера написання листів змінювалися, вик­лючалися старомодні слова, збагачувався їх словниковий запас.

Поступово діловий лист набував статусу документа, тому було необхі­дно розробити певні вимоги та правила його складання.

В 1720 р. Петром І був створений “Генеральний регламент”, який став основою нової системи документування діяльності центральних, розпо­рядчих органів — колегій — та їх листування з іншими установами.

В 1722 р. створений “Табель про ранги”, який дав початок системі чинів і титулів, вживання яких у діловому листуванні стало обов’язковим. Потім виходить ще ряд законодавчих актів Уряду Петра І, завдяки яким листування між установами перетворюється в ритуал, який необхідно було добре знати, щоб зайняти місце в бюрократичній ієрархії Росії.

На початку ХІХ ст. визначний державний діяч того часу М.М. Спе- ранський розробив “Загальну установу Міністерств”, де були встановлені єдині зразки ведення діловодства і звітності. Рекомендації Сперанського, його творчі зусилля у справі формування канцелярського стилю мови вне­сли великий вклад в те, що в наші дні прийнято називати уніфікацією мови офіційного листування (3).

16.2.    

Уніфікація та стандартизація тексту

важливішого компоненту — офіційного листа — є їх уніфікація. Мова офіційних документів — це набір кліше, штампів і стандартів. Уніфікація

—                 це, насамперед, встановлення і застосування правил побудови речень за певними моделями, які відповідають тим чи іншим життєвим ситуаціям.

Уніфікацію мови документів можна розглядати і як соціальне замов­лення, вона виправдана у всіх відношеннях:

—      економічному — скорочення затрат праці на процес складання доку­ментів;

—      правовому — адресат листа в більшості випадків юридична особа;

—      соціальному — адресат і адресант листа — особи колективні;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 114 115 116 117 118 119120 121 122 123 124  ... 134