Комунікації в менеджменті

 

Одержувач

 

Процес передачі інформації

 

(В)

 

(О)

   

Наступна характеристика процесу комунікації — цільова. Характер спілкування (передача інформації, обмін діяльністю, вміннями, навичка­ми) визначає особливості акту спілкування — комунікації. Тоді схема ко­мунікації матиме такий вигляд.

Мета                                                                                                     Результат

В	Засоби	Сигнал	Прийом	О
	кодування		декодування

 

В структурі комунікації потрібно розрізняти мету від спонукаючого мотиву. Мета — це ясний і чіткий (часто раціонально обгрунтований) намір. Спонукаючий мотив — прихований намір. У прихованому мотиві слід розрізняти особисті цілі відправника та одержувача, наміри видати бажане за дійсне.

Контекстом комунікації є вся система цілей і результатів, кодування і декодування, прихованих мотивів і особистих цілей.

Таким чином, комунікація — це процес двостороннього обміну ідеями та інформацією, який веде до взаємного розуміння. Термін «комунікація» походить від латинського слова, яке означає «спільне» або «розділене між усіма». Якщо не досягається взаєморозуміння, то комунікація не відбула­ся.

Керівники повинні пам’ятати про дві умови ефективності зворотного зв’язку.

1.   Перша — щоразу, вступаючи в спілкування з підлеглими, передбач­те конкретний спосіб зворотного зв’язку. Для впевненості в успіху недо­статньо запитати: «Ви мене зрозуміли?». На таке запитання люди майже завжди відповідають стверджувально, навіть якщо це не так, краще дати запитання за змістом спілкування.

2.  Друга умова доброго зворотного зв’язку — увага до людей. Найбільш важливі сигнали зворотного зв’язку часто надходять у слабовираженій формі. Необхідно постійно та уважно спостерігати за поведінкою тих, з ким ви спілкуєтесь. Навчіться відмічати і розуміти вираз очей, тон голосу, жести. Уважно слідкуйте за усім, що говорять, а особливо за тим, що роб­лять люди.

Дослідження засвідчують, що ефективність горизонтальних комуні­кацій сягає 90 %. Це пояснюється тим, що люди, які працюють на одному рівні управління, добре розуміють характер праці своїх колег.

Вертикальні комунікації менш ефективні, ніж горизонтальні. Дослід­ження стверджують, що тільки 20—25 % інформації, яка виходить від ди­рекції, доходить до робітників і правильно розуміється ними. Навіть важ­ко повірити, що робітники здатні ефективно виконувати роботу, маючи тільки 20 % інформації, яку їм належить отримати. Іншими словами, в чо­тирьох з кожних п’яти випадків інформація до них не доходить або грубо перекручується. При цьому безпосередній начальник робітників, їх бри­гадир, залишаючи кабінет першого керівника компанії, виносить тільки 30 % інформації, а керуючий цехом — не більше 40 %.

Про причини невдач у спілкуванні ми поговоримо пізніше. Детальні дослідження показали, що до керівників компанії надходить не більше 10 % даних, які направляються на їхню адресу робітниками.

І

нформаційне суспільство, принципи якого засновані на реалізації по­питу і пропозиції, має потребу у встановленні таких форм спілкування, які можуть вирішувати конфлікти, досягати взаєморозуміння, виявляти спільні інтереси і максимально повно обмінюватися інформацією. Для за­доволення цієї потреби, крім оптимізації форм соціальних комунікацій, виникають і розвиваються спеціальні інститути, які допомагають встанов­ленню таких форм суспільних відносин, які відповідають вказаним озна­кам і принципам. Одним із таких соціальних інститутів є інститут “Паблік Рілейшнз” (в дослівному перекладі з англійської — «суспільні відносини, суспільні зв’язки»).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15  ... 134