Історія економічних учень

Якщо економіка кожної країни будуватиметься на дотриманні принципів християнської економіки, то вона наближатиметься до божественної. Можливо, гаме тому М. Г оголь порівнював господарювання з розмовою з Богом, а Г. Сковорода говорив про божественну економіку.

Зміцнення засад християнської економіки допоможе людству відвернути такі явища, названі Іоаном Богословом ознаками кінця світу, як забруднення атмосфери, епідемії, повені, засухи, отруєння води тощо.

Загальне визнання отримали праці видатного середньовічного мислителя Ібн Хальдуна (1332 - 1405). Він пояснював прагнення людей до об'єднання з погляду матеріальних інтересів та поділу праці. Процесом поділу праці він також пояснював розвиток товарного виробництва, а прогрес суспільства пов'язував із працею та управлінням суспільного життя, відповідно - з досягненнями передової науки та законами людського суспільства. Зміна етапів розвитку останнього залежала, на його думку, від створення надлишкового продукту. Він уперше говорив про вартість праці людини, яка створює їй засоби до життя. У речах учений виділяв предмети споживання, що використовуються для задоволення потреб, і “достаток”-течим володіє людина завдяки своїй праці і здібностям. Основою еквівалентного обміну є однакова кількість праці, а процес обміну на ринку слугує засобом задоволення суспільних потреб.

П. Самуельсон вважає днем народження цієї науки вихід у світ праці А. Сміта "Дослідження про природу і причини багатства народів" у 1776 р., проте, зародження і формування політичної економії бере свій початок з першої у світі школи політичної економії - меркантилізму.

Слід зазначити, що центр своїх досліджень пізні меркантилісти перенесли із сфери грошового обігу у сферу торгового обміну, що значно більше відповідало вимогам практики.

Водночас вони не вивчали безпосереднє виробництво, притаманні останньому економічні закони, внаслідок чого поза їх увагою залишався справжній предмет політекономічного дослідження. Це призвело до того, що джерелом прибутку вважався нееквівалентний обмін, а продуктивною працею - праця у тих галузях, продукції яких вивозилась за кордон. Водночас гроші вони розглядали не лише як засіб нагромадження, але й як засіб обігу, вважали їх товаром, певною мірою ототожнювали гроші з капіталом. Проте з'ясувати вартість товару вони не змогли, оскільки вважали, що товар має вартість внаслідок його купівлі за гроші, а її величина визначалась кількістю отриманих за нього грошей.

Із меркантилістів в історію світової економічної думки увійшов А. Монкретьєн за введення в науковий обіг терміну "політична економія" (хоч предметом науки вважав сукупність правил господарської діяльності). Він стверджував, що багатство створюється працею,

надавав найважливіше значення природному багатству (наявності в країні хліба, солі тощо), виступав за втручання держави в економічне життя, за турботу останнього за селян. Водночас політичну економію він характеризував як науку про багатство.

Г. Скаруффі виступав за впровадження єдиної монети для всіх країн, за встановлення співвідношення між золотом і сріблом у пропорції 1:12, за скликання міжнародного з'їзду з питань грошового обігу.

Заслугою меркантилізму є також введення в науковій обіг поняття "національне багатство", акцентування уваги на дослідження якісної сторони вираження вартості, на еквівалентній формі товару, постановка проблеми про першоджерело доходів, еквівалентність обміну ін. Зокрема заслуговує на увагу з погляду сучасності їх ідея про пріоритет суспільних інтересів (якщо йдеться про демократичну державу) над особистішими. Водночас їх методологічною основою була мінова концепція, тобто про­голошення сфери обміну вирішальною сферою економічного життя суспільства.

Поряд з ідеєю про визначальну роль грошей в господарському житті, принцип мінової концепції послужив однією з важливих теоретико- методологічних передумов монетариської теорії, що посилила свої позиції на початку XX ст. і у 70-80 рр. XX ст. Ця концепція використовується і понині у працях окремих українських і російських економістів. їх, (меркантилістів) рекомендації про необхідність застосування протекціо­ністських заходів, сприяння експорту вітчизняних товаровиробників з боку держави, за впровадження єдиної валюти та ін. активно використовуються багатьма країнами світу.

 

« Содержание


7  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я