Пізня класична політична економія
Історичні умови виникнення пізньої класичної політекономії. Ідеї реформізму в пізній класичній політекономії. Особливості економічних поглядів. Критика капіталізму та ідеалізації дрібного товарного виробництва С. Сісмонді і П.-Ж. Прудона. Економічні погляди К. Робертуса. Політична економія Ж.-Б. Сея та Ф. Бас- тіа. Економічні теорії Т. Мальтуса. Економічне вчення Дж. Мілля. Особливості політичної економії в США за Г.-Ч. Кері.
План та короткий зміст лекції
1. Рікардіанська школа англійської політекономії Ж.-Б. Сея і Т. Мальтуса.
2. Дрібновласницькі економічні теорії С. СІсмонді та П.-Ж. Прудона.
3. Критика ідей класичної політичної економії Н. Сеніора, Ф. Бастіа.
4. Особливості політекономії в США за Г.-Ч. Кері.
У 20-40-х рр. XIX ст. в англійській політичній економії провідне місце займала рікардіанська школа - течія послідовників Д Рікардо. Вони систематизували і конкретизували вчення Д. Рікардо, а згодом утворили окремий напрям класичної політичної економії, намагаючись поєднати теорію трудової теорії вартості Д. Рікардо з теорією витрат виробництва Ж.-Б. Сея і Т. Мальтуса.
Жан-Батіст Сей (1767-1832 рр.) - фабрикант, завідуючий кафедрою політекономії Паризького університету. Його головні праці: “Трактат політичної економії” (1803 р.) та “Курс політичної економії” (1828- 1930 рр.).
У своїх працях він аналізував і систематизував погляди А. Смі- та, а також висунув дві головних ідеї:
1) закон Сея, суть якого полягає в тому, що сукупний попит породжує сукупну пропозицію; цей закон називають ще теорією ринків;
2) теорія трьох факторів виробництва (праця, капітал і земля), які Сей називав продуктивними послугами.
Закон Сея започаткував макроекономічний аналіз в економічній теорії.
Томас Роберт Мальтус (1766-1834 рр.) - професор політекономії в коледжі Ост-Індійської компанії. Головні його праці: “Дослідження про закон народонаселення” (1815 р.), “Начала політичної економії” (1820 р.).
Сформулював закон народонаселення, який пов’язував з законами спадної корисності ґрунту та спадної віддачі ресурсів.
Теорія реалізації Т. Мальтуса полягає в тому, що в межах чистого капіталізму, представленого лише підприємствами і найманими робітниками, реалізація сукупного суспільного продукту неможлива, оскільки неможливо реалізувати прибуток. Повна реалізація продукту можлива лише при наявності третіх осіб, землевласників, військових, духовенства, які нічого не виробляють, а лише створюють споживчий попит.
Жан-Шарль-Леонард Сісмонд де Сісмонді (1773-1842 рр.) - швейцарський історик і економіст. Його головні праці: “Нові начала політичної економії, або Про багатство в його відношенні до народонаселення” (1819 р.), “Нариси політичної економії” (1837 р.). Критикує теорію А. Сміта та капіталізм вільної конкуренції.
Предметом дослідження виступають потреби окремої людини та її добробут. Сісмонді досліджує вартість, теорію прибутку, теорію відтворення та теорію доходів. Доходи поділяє на три види: заробітну плату - вартість праці робітника; прибуток - дохід підприємця, відрахування з продукту праці робітника; ренту - дар землі.
П’єр Жозеф Прудон (1809-1865 рр.) - французький економіст соціолог, публіцист, представник дрібновласницького напряму в політекономії. Його головні праці: “Система економічних суперечностей, або Філософія злиденності” (1846 р.).
Критикував приватну власність і називав її крадіжкою. Досліджував економічні суперечності між працею і капіталом. Захищав інтереси дрібних власників. Пропонував реформувати крупну власність і встановити безгрошовий обіг шляхом створення “народного банку”, який буде видавати виробникам “робочі посвідчення”.
» следующая страница »
1 ... 22 23 24 25 26 2728 29 30 31 32 ... 100