ВИСНОВКИ
Економічне значення інвестування полягає в тому, що ця діяльність передбачає зростання та нормальне фінансування економіки. У свою чергу, зростання економіки залежить від того, наскільки швидко будуть мобілізовані фінансові ресурси та як вони забезпечать потреби галузей господарства, підприємств тощо. Водночас створюється і найсприятливіший інвестиційний клімат, метою якого є широке залучення як внутрішніх, так і іноземних інвесторів на взаємовигідних умовах .
Теоретично і на практиці — основним джерелом економічного зростання, звичайно, є розвиток виробництва за допомогою розширеного інвестування. Принциповим питанням є взаємозв’язок між збереженням і зростанням.
Разом з тим немає точної відповіді на питання: чи дійсно країни, що більше інвестують, забезпечують собі більше економічне зростання, чи має місце зворотний зв’язок — країни з вищим рівнем економічного зростання більше й інвестують. Для країни, що формує ринкову економіку у створенні сучасної виробничої та індустріальної інфраструктури видається доцільним величина інвестицій на рівні 22-25% ВВП, що забезпечить відтворення та оновлення капіталу .
Інвестиційна діяльність — один з дієвих засобів забезпечення зростання суспільного багатства на рівні держави, досягнення позитивного сальдо бюджету певного регіону або окремого району, прибутку партнерів на рівні підприємства та індивідуального доходу окремих індивідів, якими можуть бути працівники (робітники, менеджери, спеціалісти, службовці). Таким чином, кожен суб’єкт соціально-економічних відносин, незалежно від того, яку позицію щодо інвестування він посідає (активну — коли безпосередньо бере участь у ньому, або пасивну — тільки користується його здобутками), отримує певну частку від результату інвестування — створеного соціально-економічного блага.
Процеси інвестування відіграють важливу роль також в розвитку регіону, особливо за умов реформування ринкової економіки, тому що інвестування значною мірою визначає економічне зростання регіону, вирішує проблеми зайнятості населення та забезпечує економічний розвиток суспільства.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1994. — С. 382.
2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. — К.: Ельга, 2001. — 448 с.
3. Бочаров В.В. Инвестиционный менеджмент. — С-Пб.: Питер, 2000. - 160 с.
4. Гончаров А.Б. Інвестування: Навч. посібник. — Х.: ІНЖЕК, 2004.
— 240 с.
5. Закон України «Про режим іноземного інвестування» // ДІБП.
— 1996. — №7. — С. 57.
6. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» // ДІБП. — 1993. — №8. — С. 21.
7. Игошин Н.В. Инвестиции. Организация управления и финансирования: Учебник для вузов. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. — 413 с.
8. Ковалев В Б. Финансовый анализ: методы и процедуры. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 560 с.
9. Макконнелл К.Р., Брю С. Л. Экономикс. Ч.1-2: Пер. С англ. — М.: Республіка, 1992. — 620 с.
10. Мертенс А.В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. — К.: Киевское инвестиционное агентство, 1997. — 416 с.
11. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. — К.: Лібра, 2002.— 472 с.
12. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. — К.: Лібра, 1998.
— 392 с.
13. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. — К.: Либра, 1996. — 344 с.
14. Пересада А.А. та ін. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ, 2001. — 251 с.
15. Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 271 с.
16. Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиденько Г.О. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування. — К.: КНЕУ, 1999. — 207 с.
» следующая страница »
1 ... 218 219 220 221 222 223224