Ефективність державного управління в контексті євроінтеграції України

Інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки

Безпека України у контексті загальноєвропейської безпеки ґрун­тується на тому, що розвиток і зміцнення ЄС поглиблюють загальноєв­ропейську безпеку в усіх її вимірах.

Принцип неподільності європейської безпеки однаково важливий як для України, так і для ЄС та його повноправних та асоційованих дер- жав—членів. Кооперативна безпека, пошук підходів до якої, поряд з інши­ми європейськими і трансатлантичними структурами, активно веде ЄС, має стати для України гарантією власної безпеки. (Абзац другий підроз­ділу 3 розділу I із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 8/ 2001 від 11.01.2001).

Визнання Європейським Союзом важливого значення України у формуванні нової архітектури європейської безпеки на третє тисячоліття може і повинно бути використаним як суттєвий важіль просування ук­раїнських інтересів у відносинах з ЄС. Одночасно зміцнення безпеки України пов’язане і з забезпеченням економічної безпеки та політичної стабільності у державі.

Визнаючи на основі принципів Статуту ООН (995 010) відпові­дальність за підтримання міжнародного миру та безпеки за Радою Безпе­ки ООН і дотримуючись принципів і цілей Хартії європейської безпеки ОБСЄ, Україна та ЄС активно співробітничають з ООН, ОБСЄ, Радою Європи, іншими міжнародними організаціями у сфері заохочення і підтримки стабільності, запобігання конфліктам, урегулювання кризо­вих ситуацій та постконфліктної відбудови, використовуючи для цього всі наявні можливості — від дипломатичної діяльності, надання гумані­тарної допомоги і застосування економічних санкцій до здійснення функцій цивільної поліції та проведення на основі відповідного мандата ООН і/або ОБСЄ воєнних операцій для врегулювання кризових ситуа­цій. (Підрозділ 3 розділу I доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 8/2001 від 11.01.2001).

Розширення та поглиблення політичного діалогу і співробітництва України із Західно-Європейським Союзом (ЗЄС), який надає ЄС підтрим­ку у визначенні оборонних аспектів Спільної зовнішньої політики і по­літики безпеки та забезпечує доступ ЄС до оперативних можливостей ви­конання гуманітарних і рятувальних завдань, завдань щодо підтримання миру та завдань збройних сил під час урегулювання кризових ситуацій, у тому числі проведення операцій з установлення миру (“петерсберзьких завдань”), є одними з важливих факторів інтеграції України до ЄС. (Підрозділ 3 розділу I доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 8/2001 від 11.01.2001).

У зв’язку з прискоренням процесу інституційного зближення та інтег­рації ЗЄС до ЄС важливого значення для України набуває розвиток відно­син між ЄС і НАТО з питань оборонного планування, в якому Україна бере участь через Процес планування та оцінки сил у рамках програми “Партнерство заради миру”. Інтенсифікація розвитку Спільної європейсь­кої політики з питань безпеки та оборони, створення в рамках Спільної зовнішньої політики і політики безпеки нових органів ЄС у військовій сфері та сфері зовнішньої політики і політики безпеки, а також активіза­ція співробітництва між державами—членами ЄС у галузі озброєння зу­мовлюють необхідність здійснення Україною своєчасних інтеграційних кроків у цьому напрямі. (Підрозділ 3 розділу I доповнено абзацом згідно з Указом Президента № 8/2001 від 11.01.2001).

Розвиток співробітництва з ЄС у рамках Спільної зовнішньої полі­тики і політики безпеки та Спільної європейської політики з питань без­пеки та оборони сприятиме також зміцненню конкурентоспроможності української оборонної промисловості, впровадженню принципів, правил та механізмів, що забезпечують відкритість, прозорість доступу продукції цієї галузі на внутрішньому ринку ЄС та запобігають її дискримінації, прискореному виходу і закріпленню українських виробників товарів та послуг у пріоритетних міжнародно-спеціалізованих галузях і секторах економіки та значній диверсифікації військово-технічних та науково- технічних зв’язків. Розвиток такого співробітництва надасть змогу збе­регти орієнтацію на сучасні системи загальноєвропейського виробницт­ва. Основним напрямом реалізації експортного потенціалу України у відносинах з державами—членами ЄС може стати перетворення вироб­ництв, безпосередньо пов’язаних з науково-технічними досягненнями, в яких Україна займає провідні позиції, у пріоритетні галузі, орієнтовані на експорт. (Підрозділ 3 розділу I доповнено абзацом згідно з Указом Прези­дента № 8/2001 від 11.01.2001).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 56 57 58 59 60 6162 63 64 65 66  ... 224