6. Проблеми побудови економіки ринкового типу в Україні
Як вже зазначалося, ринок — загальний шлях розвитку всіх цивілізованих країн. Відомі та загальновизнані спільні шляхи переходу до ринку будь-якої країни. Насамперед це:
а) оновлення відносин власності, наявність багатьох її форм, у тому числі приватної (так званий “плюралізм”);
б) надання рівних можливостей для реалізації всіх форм власності та правовий захист цього процесу;
124
в) створення сприятливих умов для розвитку різних форм підприємницької діяльності;
г) роздержавлення економіки (приватизація, акціонування, справжнє, реальне кооперування та ін.);
д) демонополізація економіки та створення умов для добросовісної конкуренції;
е) радикальна перебудова фінансово-кредитної та грошової системи;
ж) здійснення активної структурної та інвестиційної політики;
з) створення сучасної системи соціального захисту населення, яке цього потребуе, окремо для:
— працюючих (система компенсацій), щоб запобігти зниженню рівня життя через зростання цін;
—допомога у разі безробіття;
— ще не працюючих (діти, молодь);
— вже не працюючих (інваліди, пенсіонери).
Економіка України, як і інших республік, що входили до складу колишнього Союзу, характеризується глибокою деформацією відносин власності, високим рівнем монополізму, а також домінуючою роллю у процесі відтворення відносин розподілу, що призвело до фактичного виключення із цього процесу належить ринок. Остання обставина сприяла створенню великого і міцного прошарку бюрократії, яка завжди була лютим ворогом ринкових відносин, бо за умов ринку потреба у такому апараті відпадає.
Подолання цих досить серйозних вад в економіці України—першочергове завдання, бо шляхдо ринку, як про це свідчить досвід Угорщини, Польщі та інших країн, що входили до Ради економічної взаємодопомоги, завжди складний, а для України, яка одержала у спадщину від тоталітарної командно-адміністративної системи таку деформовану економіку, він має бути ще більш тернистим.
Першим документом, де проголошувалася рішучість побудувати економіку нового типу, була “Декларація про державний суверенітет” від 16 липня 1990 р. (розділ VI “Економічна незалежність”
), в якій, по-перше, зазначалося, що Україна самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його у законах, по-друге, що створюється самостійна банківська, фінансова, митна, податкова системи, формується державний бюджет, а при необхідності і запроваджується власна грошова одиниця, по-третє, забезпечується захист усіх форм власності. Основні положення “Декларації про державний суверенітет” згодом були закріплені в Законі “Про економічну самостійність України”2, де була зроблена перша спроба не тільки визначити шлях України до побудови ринкових відносин, а й визначалися певні заходи з :
а) реформування відносин власності та забезпечення свободи підприємництва;
б) оздоровлення фінансово-кредитної та грошової системи;
в) розвитку системи ринку та його інфраструктури.
Значна увага приділялася створенню механізму державного регулювання ринкових відносин і створення надійної системи соціального захисту населення, визначалися основні принципи цієї системи.
Засвідчивши, що існують три моделі переходу до ринку (еволюційна, “шокової терапії” та жорсткого регулювання) “Концепція...” наголосила, що Україна повинна виробити власний варіант переходу. Це обумовлювалося розбалансова- ністю грошової системи, низьким технічним рівнем виробничого потенціалу та кризовим станом усієї економіки. Проте така власна модель переходу не одержала чіткого окреслення, а лише містила ряд загальних положень (введення власної валюти, необхідність захисту споживчого ринку, орієнтація на прискорення роздержавлення та приватизації, визначення обсягу, структури та межусіх форм власності, забезпечення відносно рівних стартових умов для кожного члена суспільства, створення гарантій соціального захисту населення та ін). Визначалися такождва етапи переходу до ринку: підготовчий та перехідний; зазначалося, які завдання треба вирішувати на кожному із цих етапів.
» следующая страница »
1 ... 92 93 94 95 96 9798 99 100 101 102 ... 384